Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Так, бригадир Євпаторійського виробничого водоііровідпо-каналізаційного господарства Р. при керуванні роботами на проїзній частині шляху дав вказівку на встановлення огорожі місця проведення робіт із залізобетонних блоків, не забезпечивши нанесення на них належної вертикальної розмітки. Не було це місце означене і додатковим нічним освітленням (порушення п. 8.6 і підпункту «з» п. 32.1 «Правил дорожнього руху»), а також не був виставлений стандартний попереджувальний дорожній знак (були встановлені саморобні знаки). Внаслідок цих порушень настали тяжкі наслідки (Архів Євпаторійського міського (міжрайонного) суду Автономної Республіки Крим, справа № 2—611).

А. Диспозиція цієї статті належить до бланкетних і для встановлення характеру порушення потрібно звернутись до правил, норм та стандартів, що убезпечують дорожній рух транспортних засобів. До таких належать: Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 31. — Ст. 31), «Єдині правила ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони» (Збірник постанов Уряду України. — 1994. — № 7. — Ст. 182), інші нормативні акти Міністерства транспорту України, Департаменту автомобільних доріг України та інших відомств, міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, тощо.

5. Поняття «шлях» охоплює дві складові: автомобільний і трамвайний шляхи. Визначальною характеристикою шляху будь-якого призначення є його транспортно-експлуатаційні показники (технічний рівень, експлуатаційні можливості). Такі показники зазначаються у паспорті дороги і від їх сукупного значення визначається рівень убезпечення дорожнього руху. Поняття «вулиця» багато в чому синонімічне з поняттям «шлях» з тією лише особливістю, що в населених пунктах вона має різну назву — шосе, бульвар, проспект, провулок тощо. Не охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 288 КК, порушення правил, норм та стандартів при будівництві під’їзних шляхів до житлових будинків, а також шляхів на подвір’ях.

6. Залізничний переїзд — це перетинання автомобільного шляху із залізницею на одному рівні, що влаштовується на прямих ділянках доріг і, як правило, поза межами залізничних станцій.

7. До шляхових споруд належать мости, шляхопроводи, тунелі, естакади, труби, водовідвідні пристрої, галереї, підпірні стіни, а також автобусні зупинки, перехідно-швидкісні смуги, майданчики для зупинок і стоянки автомобілів, пристрої для захисту доріг від сніжних лавин, заметів, лінії зв’язку і освітлення доріг тощо.

8. Поняттям будівництва охоплюється комплекс робіт, виконуваних для впорядкування і взаємного узгодження окремих елементів дорожніх умов руху з метою створення стану безпеки, комфорту і природної зручності руху транспортних засобів.

9. Під ремонтом розуміється комплекс робіт, за якого відновлюються окремі елементи дорожніх умов, їхні властивості до проектного стану. В процесі ремонту дорожні умови відновлюються без істотного поліпшення транспортно-експлуатаційних характеристик. Підвищення таких характеристик проводиться під час реконструкції шляху — комплексі будівельних робіт на існуючому об’єкті з метою підвищення його транспортно-експлуатаційних показників і наступним переведенням у цілому чи окремих ділянок до більш високої категорії.

10. Утримання шляхів охоплює виконання робіт по догляду за дорожнім покриттям, узбіччям, спорудами з метою підтримки їх у належному експлуатаційному стані, чистоті і порядку для забезпечення безперешкодного руху транспорту у будь-яку пору року.

11. Суспільне небезпечні наслідки є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину. Такими наслідками можуть бути середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або смерть. Відповідальність за цією статтею не диференційована залежно від тяжких наслідків. Це враховується при індивідуалізації покарання.

12. Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони злочину встановлюється між порушенням правил, норм і стандартів при будівництві, реконструкції ремонті, утриманні доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд і суспільне небезпечними наслідками. Причиною настання суспільне небезпечних наслідків є порушення відповідних нормативів безпеки, що призводить до погіршення умов руху і об’єктивно перешкоджає водієві відповідально керувати транспортним засобом.

13. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується психічним ставленням особи до факту порушення і його наслідків. Діяння може бути вчинене як умисно, так і необережно. Ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків виявляється тільки в необережності. В цілому злочин відноситься до необережних. Якщо особа, вчиняючи порушення правил, норм і стандартів, бажала чи припускала настання тяжких наслідків, то відповідальність повинна настати за умисний злочин проти особи.

14. Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку та є відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд або виконує такі роботи. Це керівники дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, яким делеговано відповідні повноваження щодо дотримання правил, норм та стандартів, інспектори безпеки руху, виконроби, майстри та інші особи, що керують проведенням дорожніх робіт або робіт в межах проїзної частини, рядові робітники дорожньо-експлуатаційних підприємств тощо.

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою — карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від

трьох до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені організованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.