Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Примітка, і. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заво-лодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262 цього Кодексу.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що керування транспортним засобом, яким протиправне заволоділа особа, часто здійснюється з порушенням правил дорожнього руху, з перевищенням швидкості, проїздом на заборонені знаки та сигнали світлофора, або рух вночі без увімкнутих фар, що створює загрозу для безпеки руху. Заволо-діння транспортними засобами інколи здійснюють особи, які не мають посвідчення водія або певних навичок керування транспортним засобом цього типу. При заволодінні винна особа може не знати про можливі несправності транспортного засобу, що також може викликати настання тяжких наслідків. Інколи заволодіння здійснюють неповнолітні або особи, які перебувають у стані сп’яніння, що також створює небезпеку для життя і здоров’я людей. Суспільна небезпека цього злочину значно зростає у випадках, коли заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством або погрозою його застосування.

2. Перелік транспортних засобів, на яких може бути вчинений цей злочин, дається у примітці до ст. 286 КК (див. коментар до зазначеної статті).

3. Об’єктивна сторона цього злочину виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом активної поведінки особи, тобто вчиненням дій. Пункт 1 примітки до цієї статті розкриває це поняття як протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

4. Вилучення транспортного засобу може здійснюватися шляхом запуску двигуна або на буксирі з допомогою іншого транспортного засобу. Заволодіння може вчинятися таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насилля чи погрози його застосування, з місця його стоянки або під час руху транспортного засобу, коли винна особа примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у вказаному напрямку. Закінченим цей злочин є з моменту початку руху транспортного засобу з допомогою двигуна чи буксируванням. Якщо заволодіння транспортним засобом вчиняється під час його руху, то закінченим цей злочин є з моменту встановлення контролю над транспортним засобом. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спроба запустити двигун або буксирувати повинні розглядатися як замах на вчинення цього злочину.

5. Заволодіння транспортним засобом повинне бути незаконним. Це означає, що винна особа не має права використовувати транспортний засіб для поїздки на ньому. Не є протиправною поїздка на транспортному засобі в стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, для гасіння пожежі або усунення іншої небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо.

6. Суб’єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправне заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки її службовому стану або дружнім стосункам чи на правах родича, вона має право користуватися транспортним засобом, то відповідальність за цією статтею не настає.

7. Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом. Часто цей злочин вчиняється для того, щоб покататись, доїхати до місця свого призначення або доставити майно, для використання транспортного засобу як знаряддя для вчинення іншого злочину.

8. Згідно з чинним законодавством метою вилучення транспортного засобу може бути подальше обернення його на свою або інших осіб користь. За Кримінальним кодексом 1960 р. угон транспортних засобів міг вчинятися без мети їх викрадення. Про наявність такої мети можуть свідчити: зміна зовнішнього виду транспортного засобу, заміна номерів кузова і головних агрегатів, підроблення документів тощо.

9. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років (ч. 1 ст. 289 КК) або 14-річного віку при вчиненні злочину з кваліфікуючими обставинами (частини 2, 3 цієї статті).

Суб’єктом злочину в судовій практиці не визнають членів сім’ї власника або законного користувача транспортного засобу, водіїв транспортних засобів державних чи громадських організацій, які без належного дозволу здійснюють поїздку на закріпленому за ним транспортному засобі, а також службові особи підприємства, які мають право розпоряджатися користуванням чи експлуатацією транспортних засобів. Не визнаються суб’єктами цього злочину охоронці гаражів та стоянок транспортних засобів, слюсарі, які ремонтують або обслуговують транспортні засоби.

10. У частині 2 статті передбачені кілька кваліфікуючих обставин, які заслуговують роз’яснення.

11. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість повинна бути до початку вилучення транспортного засобу. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цього злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями заволодівають транспортним засобом. Для кваліфікації не має значення, хто з цих осіб керував транспортним засобом. Співвиконавцями є й інші особи, які знаходились у кабіні чи салоні транспортного засобу. Проте не підлягають кримінальній відповідальності особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювали поїздку на цьому транспортному засобі.

12. Якщо заволодіння транспортним засобом вчинене однією особою, але в ньому брали участь інші співучасники (пособник, підбурювач), то в цьому випадку відсутня ця кваліфікуюча обставина, а дії співучасників кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

13. Повторним відповідно до ч. 2 цієї статті слід вважати вчинення таких дій вдруге, незалежно від того, чи притягалась ця особа до кримінальної відповідальності за перший злочин. Значення не має, чи були це закінчені злочини, чи один із них був замахом або приготуванням до злочину.

14. Якщо два і більше злочини вчинені однією особою, яка виконувала роль виконавця, були закінченими і при цьому відсутні інші кваліфікуючі обставини, то скоєне кваліфікується за ч, 2 статті як повторне вчинення злочину.