Марина МЕДНІКОВА - ТЮ!

«Я не хотіла тобі писати, але мій дядько Тиміш Огірок наполіг, - повідомляла Василина. - У тебе є доня. Я назвала її Романою-Богданою. Дядько Тиміш - її хрещений батько.

Він каже, що таких гарних бебі він ще не бачив. І красно дякує тобі. Він виконав свою обіцянку і записав мене до заповіту. А також сказав, що візьме всі витрати на себе, якщо ти, Романе, допровадиш до нас, у Канаду, вчитися своїх синів. У нас освіта гарна. І гарні для хлопців перспективи.

Дядько Тиміш уже надибав їм тут майбутніх наречених».

Лист закінчувався незрозуміло. «А тобі хтось іще казав, що ти схожий на Івана Богуна?».

Катерина сіла на ослін, кинула листа й фото на стіл, наче вони пекли їй руки. Подумала. Тоді взяла папірці і жбурнула у піч, яку щодня топила, щоб зварити їсти свині, корові і курям. До приїзду Романа з столичної роботи часу залишалося обмаль.

На традиційному карнавалі «Людина нівроку» приз було вручено поетові Ониськові Ониську за текст ораторії «Янгол - Божий космонавт».

Поблизу села Тихі Води, на вигоні біля ресторану «Розслабон», розпочалося незвичайне будівництво, яке дало роботу усьому районові. З біґбордів довкола посміхався зеленоокий Занадтий, який особисто опікувався будівництвом видовищ для народу - аби вони ставали дедалі видовищнішими. Уже можна вирізнити велетенську постать Гулівера, що лежить, обплутаний безліччю канатів, прип’ятий ними до землі. До його рота вже веде вузькоколійка, незабаром вона повезе цікавих унутрощами безпомічного велета. І тоді для загалу все допіру таємне стане явним.

Володимир Занадтий за соціологічним опитуванням інформаційного голдінгу «Мій сад» міцно тримав першість у відповідях респондентів на питання: «За кого б ви проголосували, якби вибори відбулися сьогодні?».

Сумовитий Янгол спересердя смикнув з неба сніжно-білу хмаринку та затулив нею земний овид. Він зробив усе, що зміг. Нехай самі для себе зроблять більше. Янгол контролював політ Міністра-бульбашки до комети Хелейопси. Бо їй уже нетерпеливилося гайнути вкотре космічними світами, прошиваючи простір і час сліпучим діамантом ядра. В її мереживному хвості вже вмощувалися згідно Вищої Ухвали грішні душі обранців, аби транспортуватися на очищення, вдосконалення і духовне збагачення. Хтось з’явився вчасно, хтось запізнювався. Як у людей і націй. Хелейопса терпляче виглядала останню душу, бо знала: щойно та вчепиться до хвоста, якір земного тяжіння зникне, і космічний вітер наповнить вітрила.

Міністр підлітав до Хелейопси. Він усотував у себе Всесвіт. Минуле мізерніло десь далеко долі. Він увімкнувся в зв’язок часів і в свою прийдешню місію. Міністрова бульбашка вже не гасала марнотно, не шукала знайомств з земними кумирами, що відслужили своє і здатні були лише на довічне резонерство. Линув до вказаного Янголом місця на хвості Комети. Хелейопсі закортіло придивитися, на кого ж вона з сонмом обраних так довго чекала. «Зістикувався!» - доповів Міністр. Обранці інших націй визирнули кожний зі своєї капсули. І сказали водночас, воднораз: ТЮ!

Відчуваючи нову незнану енерґію, Міністр толерантно і дипломатично відіслав їм свого імпульса:

- Самі ви ТЮ!

Нижча Дубечня, 1999 - 2002 рр.