Сергій Радкевич - Мільйон на трьох

Вмостившись на лавочці, Гарник відчинив свою барсетку і витряс звідти кілька аркушів паперу, зіпсованих якимись поки що не зрозумілими для Лесика та Каратаєва кресленнями. Також дістав звідти і трішечки уже потерту карту доріг Західної України. Однак, пояснювати суть цих креслень організатор поки що не став.

– Значить так, – мовив Гарник і почергово, спочатку Лесика, а потім Каратаєва, зміряв уважним поглядом. Переконавшись, що друзі готові його слухати, продовжив. – Перше, що нам потрібно для виконання запланованого – це надійний транспортний засіб для швидкого пересування. У кого які пропозиції?

– Ну-у-у, – занукав Каратаєв. – по транспорту, то це ти в нас майстер.

– Краще від тебе тут ніхто нічого не придумає. – додав Лесик і залишився задоволеним від того, що вдало вставив своїх п’ять копійок.

– Гаразд, спасибі за довіру. – Гарнику сподобався початок розмови. – У нашому ділі простота – запорука успіху. Тому в даному випадку не буду вигадувати чогось екстраординарного. Моя пропозиція проста – за день, ну максимум за два дні до проведення операції з захоплення погано охоронюваної готівки, пропоную викрасти у Тернополі якийсь не надто старенький, але надійний автомобіль. Наприклад, «Жигулі». І в очі не кидається, і машина не така вже й кепська.

– Заперечень немає. Це ми зробимо. – приобіцяв Каратаєв.

– Заперечень немає, але є зауваження. – Лесику не надто сподобалася ідея з викраденням автівки. Якось Гарник за такі справи уже ледь не загримів за грати. Про це він вирішив йому і натякнути. – А чи не боїшся ти, що твій ідеальний план по викраденню півмільйона гривень може прогоріти тільки через угон якось старенького корита вартістю в десять тисяч гривень?

– Ну ти ж говорив, що краще від мене тут ніхто нічого не придумає. – дорікнув Гарник. – А тепер сумніваєшся. Якщо так, то давай викладуй свої варіанти.

– У мене поки що нема пропозицій.

– Тоді послухай що я пропоную. Якщо з часом у когось виникнуть якісь кращі ідеї, тоді їх і обсудимо.

– Ну, добре. – здався Лесик. – Вважай, що це питання ми погодили.

– От і чудово. Уточню лише, що нам не потрібно красти машину. Нам треба лише знайти залишене в доступному місці авто, покататися на ньому день, ну від сили два і залишити її десь напризволяще.

– Гаразд, проїхали. – Каратаєв зупинив Гарника. – Давай переходимо до наступного етапу. Крім автомобіля що нам іще треба?

– Для того щоб роззброїти офіцера і налякати решту солдатів, нам потрібна зброя. – заявив Степан.

– Пістолет у тебе є. – Лесик кивнув на барсетку, відчуваючи, що там окрім аркушів паперу з кресленнями, ще десь в якійсь комірці мала б бути і стрілялка.

– Так, одне дуло є. – Гарник поплескав рукою по барсетці. Очевидно, там і справді знаходився пістолет. – Але цього замало. Потрібно ще два. Причому для солідності і для створення ефекту грізності нам треба мати у своєму розпорядженні хоча б один автомат. Може згодитися і мисливський карабін. У кого які пропозиції?

– На рахунок автомату, то це складно. – Лесик поступово почав втрачати свою ранкову впевненість. Якось це вже надто серйозно – викрадення автомобіля, пошуки зброї. І не якої-небудь хлопавки, а справжнього автомата.

– Це складно. Але роздобути реально. – а ось Каратаєв оптимізму не втрачав. – Треба поміркувати. Думаю, за два-три дні ми це питання вирішимо.

– Гаразд. – Гарник відкрив записник і занотував. – Зброя – поки що ставимо знаки запитання. Тепер що далі?

– Тепер переходимо до основної суті роботи. Розкажи як ти плануєш здійснити пограбування. – попросив Каратаєв. – Виклади усе в найменших деталях. Можливо дещо потрібно буле підкорегувати, а може твій план взагалі не годиться?

– Ну це вже вам вирішувати. Слухайте уважно. – Гарник нарешті відкрив свої папери з кресленнями. – Щодо місця, в якому можна здійснювати наліт на інкасаторів, у мене є дві пропозиції – хороша і дуже хороша.

– Давай викладуй дуже хорошу. – попросив Каратаєв, плюючи на асфальт соняшникове лушпиння. У своїх кишенях він знайшов трішки насіння, тож зараз його лузав. Розмові таке по стороннє заняття не шкодить.

– Усе пізнається в порівнянні. Тому пропоную вислухати спочатку хорошу пропозицію. – схитрував Гарник. – А потім вже буде дуже хороша.

Вибір місця нальоту на інкасаторв це, мабуть, один з найскладніших елементів плану. Адже від цього відповідно залежатиме і весь перебіг подальших подій. Тому, щоб уникнути сумнівів з боку товаришів та зайвих заперечень, Гарник спеціально підготував два варіанти. Розрахунок у нього був такий – один варіант, який складніший для успішного виконання, товариші в ході бурхливої дискусії розбивають в пух і прах. Відповідно інший варіант, на фоні попереднього, їм здається уже майже ідеальним і хлопці не звертають уваги на деякі можливі проколи. Відтак, для Гарника було важливо розпочати пояснення саме з хорошого, як він виразився, плану. А дуже хороший варто було відкласти на потім.

– Значить так, – перевівши подих, Степан продовжив. – Перший варіант – це наліт на інкасаторів поблизу банку.

– І як ти собі це уявляєш? – з боку Лесика відразу ж посипалися запитання.

– Дуже просто. Офіцер у супроводі двох солдатів виходить з банку. Третій солдат увесь цей час сидить за кермом автомобіля. Ось план розташування банку.

Гарник показав малюнок, на якому була зображена якась будівля п-подібної форми, якісь перетини (це напевно дороги) та ще якісь маленькі коробочки на цих перетинах та на подвір’ї банку (це напевно автомобілі).

Лесик і Каратаєв відразу ж втупилися у малюнок, намагаючись спочатку зробити розумний вираз обличчя, так начебто вони щось розуміють у Степанових каракулях, а потім вже старалися і справді второпати суть того, що там зображено.

– Тут банк. – Гарник вказав на будівлю п-подібної форми. – А ось автомобіль інкасаторів. – він тицьнув олівцем на один з маленьких квадратиків. – Для нальоту достатньо двох людей. Наприклад, я і Лесик, цілком можемо справитися. Вадим залишається в автомобілі, який ми паркуємо з другої сторони від будівлі банку. – усі свої пояснення Гарник супроводжував наочними показами на карті. Лесик і Каратаєв уважно слухали, затамувавши подих, Степан продовжував. – І ось коли вони наближаються до автомобіля, ми з Лесиком вистрибуємо з-за рогу будівлі. Я важким предметом, наприклад бітою, наношу удар по голові офіцера і вирубую його. Лесик наводить на двох солдатів автомата… Тут для ефекту грізності нам справді потрібно мати автомат.

Гарник поглянув на Лесика, в якому він був не дуже впевнений. Обличчя Петра виглядало напруженим, але жодних заперечень чи зауважень з його уст поки що не поступило. Степан продовжив: