Любко Дереш - КУЛЬТ

Але постаті знову, дуже повільно, набрали темпу, як і музика. Все повернулося на місце. Шкіра спини на рівні серця пекла від удару Дарці. Та злякано заглядала йому в лице.

- З тобою також?

Він кивнув. Що такого, до біса, трапилося?

- Ходімо до тебе, покуримо ше.

Він знову кивнув. Божевільнішої думки чути йому ще не доводилось.

Поверталися вони вже без сміху. Банзаю було страшно.

Причому не просто так, від накуру, а всерйоз. Страх був на вулицях, в’ївся у стіни кам’яниць, в’ївся у саму реальність, як запах коноплі має властивість в’їдатися у речі. Страх не був усередині. Він був назовні, поколював шкіру холодом, і заперечити його присутність було просто неможливо.

Він був таким же реальним, як ті вертикальні тіні, що копирсались уночі навколо них, як і те, що обоє сьогодні мали зупинку серця.

Або їм це все здавалось.

10.

Удома вони зробили те, що й дві години тому: Дарця запа рила чаю (слина у роті загусла до ледь вогкого, липучого слизу), а Банзай розкурив кальян. Грав (причому голосно так грав) Пітер Гемміл з «Van der Graaf Generator». Що б там Соля не казала, а це таки є класною музикою. Музика, що належить йому одному, про яку ніхто не знає. Пітер Гемміл - це була сила.

Вони знову сиділи коло кальяна, курячи і слухаючи музику.

- Знаєш, Дарцю, ось тут… - Банзай непевно крутнув головою. Вони лежали на підлозі, бо сидіти не було сили. - От тут… чітко відчувається вплив наркотиків… На музику…

Розвинути думку якось не випало, бо надто вже важко й незатишно було ворушити язиком і губами. Кілька кольоро вих спалахів - і Банзай опинився у трансценденції.

11.

Банзай у трансценденції

[хто ти?]

[а ти хто?]

[я банзай]

[банзай залишився т а м; дуже сумніваюсь, що ти банзай]

[а хто ти?]

[я ніщо. Я просто так. Порожнеча. Сказати б, твій далекий родич]

[чого ти хочеш?]

[запитань]

[хто такий Йоґ Сотот?]

[Великий Хробак]

[хто такий Йоґ Сотот?]

[Творець Тіней, Той, Хто Плете Безконечність, Ткач.

Достатньо?]

[що таке Йоґ Сотот?]

[Великий Древній, останній Великий Древній]

[говори чіткіше]

[слухай уважніше]

[Йоґ Сотот - це бог?]

[так]

[він Диявол?]

[ні. На твому рівні Диявол і Йоґ Сотот не мають нічого спільного]

[але він зло, так?]

[зла не існує, як і добра. Є протилежні енергії. Але на твоєму рівні він є зло]

[Азатот - також бог?]

[колись був, тепер він просто окрема, паралельна до твого всесвіту реальність]

[не розумію]

[Азатот, як і дехто з інших Великих Древніх, колись був богом, але у силу власної недоумкуватості деґрадував. Як гусінь - спочатку повзає, потім завивається у лялечку, потім стає метеликом. Азатот перетворився на окремий простір, замкнуту в собі реальність. Це називається метаморфозою.

Це надзвичайно ґлобальна річ. Не форма - процес. Вона присутня на всіх рівнях, можливо - і в тих найвищих. Азатот перетворився в реальність тонкої матерії, але на диво примітивну, у таку собі просторову плерому. Вона достатньо розвинена, щоб володіти безконечністю, але надто проста, щоб помістити у собі час, виміри чи розміри]

[така доля кожного бога?]

[невідомо, Азатот був найдревнішим, існував дуже довго, надто довго, навіть як на бога]

[як довго?]

[як для твого рівня - вічність]

[а фактично?]

[фактично? Немає фактичності, немає об’єктивності, є лише рівень сприйняття; тобі може видатись об’єктивним мій рівень, але все ілюзія]

[як довго?]

[він існував задовго до Великого Вибуху, неймовірно довго.

Він уже був навіть тоді, коли прийшли Йоґ Сотот, Даґон і Ктулху. Тепер залишився лиш один Йоґ Сотот. Але повір мені на слово - жоден із богів не існує в часі лінійно. На твому рівні усвідомити це - означає перескочити відразу кілька щаблин.

Але не хвилюйся - тобі це не світить]

[і всі ті боги стали окремими реальностями?]

[ні, вони не існували стільки. Можливо, Азатот таки справді був тупим, тому й деґрадував. Можливо, такою є доля кожного бога]

[тоді чому залишився лише Йоґ Сотот?]

[Даґона знищили Боги Сивої Давнини, хоча він і був одним із наймогутніших, Ктулху навіки запечатаний у підводному місті Р’лайх, інші Великі Древні живуть у вигнанні на далеких закинутих і забутих планетах. Але в деяких усе ще є виходи у ваш світ]

[виходи?]

[вони з’являються при старінні матерії у певних місцях.

Місцях тонкої реальності. Це також метаморфоза. Люди відчувають такі місця і в більшості випадків уникають їх: покинуті будинки, осквернені й неосвячені наново храми… будь що, довільний шматок простору - навіть окрема алея у парку може виявитись недобрим місцем для людей. Там пропадають безвісти. Риф Диявола, де мало не знищили вихід Даґона ви, прості люди, - одне з таких. Дуже часто це віддалені куточки планети: пустелі, гори, підземні озера… або як у вас - підвали]

[де «у нас»?]

[у коледжі, в підвалах, там є дуже цікаве місце… воно веде прямісінько на болота Гтха’ата, де існує в екзилі Йоґ Сотот]

[чому ці місця виявилися близькими? Де є то болото?]

[простір у Всесвіті складчатий. Але між вами і Йоґ Сототом є Азатот, вир хаосу]

[яка природа Йоґ Сотота?]

[у нього немає природи, він є вічністю, енергією в часі]

[не розумію]

[ти живеш у своєму світі, думаєш: «Свідомість прив’язана до тіла - тонша матерія до грубшої, тіло до часопростору».

Насправді все не так - свідомість на вашому рівні прив’язана не до тіла, вона має подвійні властивості: вона є полем і корпускулою водночас, корпускула - всього лиш максимально згущене поле свідомості, те, що ви називаєте енергетичним тілом, астральною проекцією; тіло складається з матерії, частки матерії є згущенням поля реальності. Поле є енергією.

Все на світі, навіть матерія, - це енергія. Йоґ Сотот не прив’язаний практично до жодного з полів, він на дуже високому рівні. Він є вічністю у собі]

[яка тут роль Корія?]

[Корій одержимий думкою, що Йоґ Сотот наділить його небувалою владою і силою, якщо прийде у твій світ. Дещицю сили він уже має, але те, що в нього є, - лише бризки з хвиль від океану сили. Йоґ Сотот прийде, щоб встановити свої порядки і закони. Він абсолютно чужий людині, чужий не тільки вашому уявленню про життя, але й про природу реальності, про час і простір. Він інший настільки, наскільки це лиш можна уявити]

[що станеться з нашим світом?]

[ти знаєш, що]

[чому в такому разі ти не врятуєш себе і нас?]

[справа не йде про якусь одну занюхану галактику чи навіть один Всесвіт. Ціною є панування у вашій реальності. У всіх Всесвітах, що лежать у вашому макрокосмі]

[тоді чому ти не врятуєш нас?]

[на твоєму рівні тобі цього не зрозуміти, все підкоряється певному механізмові]

[бо так задумав Бог?]

[ти кажеш «Бог» просто так; у вас паскудна звичка все одягати у слова. Ви не можете жити без інтерпретацій. Бог набагато більше, ніж ти можеш собі уявити]