Виолета Лосєва - Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

ВОНА: – Ну власне… Ми не граємо в ігри, правила яких не знаємо.

ВІН: – А даремно.

ВОНА: – Може й даремно… Я пропоную на сьогодні попрощатися – все ж таки, вже пізно… Мені було ду-уже приємно потеревенити з тобою. Буду чекати на тебе завтра – приходь!

ВІН: – Добре. На добраніч. Дуже радий, що ти є.

ВОНА: – До завтра?

ВІН – До завтра…

Пауза…

А тим часом…

***

Маг не любив борщ. І те, що подружка мага не вміла його готувати, було не мінусом, а плюсом.

Виявляється, класичний мінус легко перетворюється на плюс, якщо за це перетворення відповідає маг, який не любить борщ.

Вони грали в таку гру: я не готую, бо ти не любиш, а я не люблю, тому що ти не готуєш.

І обидва любили салат олів’є.

***

– Що ти бачиш за цими дверима? – запитав він

– Пил, павутиння і багато старих покинутих речей… А ти?

– А я бачу таємницю…

– Це тому, що ти – маг?

– Це тому, що я не бачу павутини…

***

– Слухай, начаклуй, щоб все було добре? Допоможи нам, а? – І вона потерлася носом об його жорсткі вуса.

– Та не питання, – відповів він…

***

– Ти говориш так, тому що ти маг і відрізняєшся від інших? – серйозно запитала подружка.

– А хто ж не відрізняється від інших? – розсміявся він.

***

– Тоді я попрошу тебе зайти до кімнати ніжно, – сказала вона.

Він зайшов. Якби хтось чужий побачив, як він заходить, то навряд чи подумав би, що людина увійшла якось по-особливому.

Але вона була впевнена, що він зайшов «ніжно», тому що просила його саме про це.

***

– А хіба мурахи схожі на людей? – запитала подружка мага.

– Ну хіба ти схожа на мурашку? Подивися сама.

Вона подивилася в дзеркало і віднайшла деяку подібність.

***

– Ти замерзла?

– Ага… Дивне якесь літо…

– Нічого, і у цього літа «в шерстяних шкарпетках» буде своя історія…

ВОНА: – Привіт, Алекс! Як справи? Що новенького сьогодні?

ВІН: – Привіт, Ді. Так все та ж робота… А ти як сьогодні прожила свій день вродливої жінки?

ВОНА: – У мене був день не так вродливої жінки, як жінки безробітної. Пошук вакансій, візит до батьків, шопінг…

ВІН: – А зараз чим займаєшся? Чим займається красива жінка після того, як їй довелося трохи забути про те, що вона – красива жінка?

ВОНА: – Нічого подібного!!! Я ні на хвилину не забуваю про те, що я – красива жінка. Тобі ж подобається моя самооцінка?

ВІН: – дуже!

ВОНА: – Зараз копирсаюся вдома і перевіряю пошту – комп’ютер висне кожні 10 хвилин.

ВІН: – Буває… Мабуть, у тебе Windows… Може, варто подумати про Apple – максимальна відповідність краси техніки та краси її господині. Про надійність говорити не варто: надійність жінок – не привід для оптимізму.

ВОНА: – Як песимістично звучить. Краса та надійність – таке поєднання тільки в жінки можна зустріти. У техніці – ніколи.

ВІН: – Ді, ти будеш перша, хто, можливо, зможе це довести.

ВОНА: – У плані техніки – легко! А щодо іншого… я взагалі намагаюся ніколи нікому нічого не доводити.

ВІН: – Ніколи і нікому? Не може бути. Ти ж маркетолог…

ВОНА: – Так-так, особливо, якщо питання стосується краси і надійності. Може, поговоримо про твій видатний розум? Це може бути цікавішим, ніж моя надійність.

ВІН: – With pleasure.

ВОНА: – Як ти думаєш, чи можуть співіснувати в чоловікові розум і надійність? Чи дорівнює надійність вірності? Надійність в чоловікові і надійність в жінці – чи це одне й те саме? Розумні чоловіки – як і всі інші – люблять очима? Чи все ж таки мізками?

Чи не надто багато питань я ставлю?

ВІН: – Надто… Але питання цікаві… У відповідях буде багато суб'єктивності, але… спробуємо…

Розум і надійність співіснувати можуть. І навіть повинні. Вони не поєднуються, якщо ми плутаємо розум і хитрість.

Ще краще, коли є мудрість, яку ти позначила як якість чоловіка, якого ти хочеш зустріти тут.

Надійність і вірність – це здатність утримувати обраний напрям, не збиваючись зі шляху. Так що це близькі поняття.

Надійність чоловіка і надійність жінки – це прояви загальнолюдської надійності.

Чоловіки люблять очима, але розумні, при цьому, ще й продумують наслідки.

Тебе влаштовує інтерв'ю?

ВОНА: – Інтерв'ю – супер! Сперечатися ПОКИ не буду, якщо питання сьогодні ставлю я. Відповіді, як на мене, надто вже позбавлені суб’єктивності. Тому не можу не попросити навести приклади з життя або щось із класиків для ілюстрації всього вищесказаного.

ВІН: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить правдиві?

ВОНА: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить надто абстрактні… У відповідях – мало ТЕБЕ.

ВІН: – Ми поки що «осягали істину», а вона позбавлена персональності… До того ж… Ти не забула, що я – філософ?

ВОНА: – Як можна про це забути? Я це відчуваю в кожному рядку! І навіть між рядків!

ВІН: – Мені подобається, коли ти випускаєш назовні свою емоційність.

ВОНА: – Я її випускаю дозовано. Ти можеш оцінити керовану емоційність? Чи це занадто далеко від філософії?

ВІН: – Звичайно. Якщо тільки вона керована логікою, а не іншою, більш сильною, емоцією. Наприклад, ми схильні впадати в ілюзію контролю, коли боїмося почуттів. Але це буде вже не контроль. Втім, соррі – я стаю аж надто логічним).

ВОНА: – Керована тільки логікою! Чим же ще? Поговорімо про жіночу логіку. Вона взагалі існує чи це лиш ілюзія (як у випадку з контролем)? Як ти вважаєш, у яких випадках ми починаємо боятися почуттів? Мені подобається твоя гіпер-мега-логічность.

ВІН: – Назвемо її «шаленою». І до речі, в цьому є резон: «гіпер-мега» – це просто відповідність логіки тому, що вона оцінює.

Втім, не вистачало ще тут понтуватися зі своїми знаннями Канта і Шопенгауера. Що ж до твоїх питань – спробуємо…

ВОНА: – Палаю від нетерпіння. Вся – в емоціях.

ВІН: – Жіноча і чоловіча логіка – це просто смисловий прийом, віднайдений тими, хто не зміг застосувати закони формальної логіки до оцінки поведінки чоловіка і жінки. Логіка вища за гендерні відмінності. А там, де ці відмінності існують, починається психологія… Я закінчив…

ВОНА: – Я повинна обміркувати. Хочеться відповісти гідно.

ВІН: – Добре, моя леді… обмірковуйте… Але чи це не надто… Адже ми не змагаємося… Ми танцюємо разом…

ВОНА: – Під дощем?