Виолета Лосєва - Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

Ти ще не передумала бути ласкавим і ніжним кошенятком?

Повір, іноді прибрати сміття – не менше геройство, ніж врятувати світ…

Йдеться про те, як на це дивляться обоє.

ВОНА: – Ти знаєш, я все ще вважаю, що люди повинні сходиться, коли «метелики в животі» або ж, у крайньому разі, коли «таргани в один бік побігли»…

Сміття і суп не мають ніякого значення в результаті… Якщо це псує життя, то це не життя…

ВІН: – Дорога, я не буду сперечатися з жінкою. Метелики так метелики… Таргани так таргани… Повір, 99% тих, хто зійшлися на основі «метеликів», розбіглися по причині брудних сорочок, хронічно незвареної вечері та інших побутових дрібниць.

ВОНА: – Ми так мило з тобою сьогодні розмовляємо, що не хочеться іронізувати, але не можу не сказати – філософствувати набагато простіше, ніж самому так чинити… І наше з тобою листування (його наявність) – цьому підтвердження…

ВІН: – Уяви, що ми одружені. Чи сподобалося б тобі, якби я замість того, щоб думати про заробіток, будинок, про тебе, про дитину – весь час би торочив тобі про метеликів і цілував у вушко, не злазячи з ліжка?

Ді, я – нормальний мужик. Який розуміє свою відповідальність за ті стосунки, в яких він перебуває. І я бажаю бачити те саме в партнері.

Але ОК. Оскільки мова йде про основи самооцінки, я віддаю тобі пальму першості і пропоную потиснути один одному руки після веселого бою.

Ти молодець. Перемогла…

ВОНА: – Ти хочеш закінчити розмову? А я тільки почала уявляти собі, що ми одружені… Яка прикрість… Пальму першості я не беру в таких випадках. Я звикла перемагати в чесному бою.

Хоча твоя поблажливість по відношенню до мене – дуже імпонує… Я, мабуть, знов забажаю стати ніжним дурним кошенятком.

ВІН: – То забажай… Я б з радістю подивився на таку дивовижу…

ВОНА: – Тобі пора переключатися на свої трактати? Я тебе благородно відпускаю. Обіймаю і торкаюся носом до твоїх вусів…

Я тебе надихнула? На добраніч! До завтра!

ВІН: – Навіть збентежила. Спасибі, я ціную твій цілунок моїх вусів, моя хороша…

ВОНА: – На добраніч…

Пауза…

А тим часом…

***

– Ой, просто не знаю, що робити, – зітхнула подружка мага, – потрібно щось міняти, а я не знаю, що…

– Заміною вікон не поміняєш краєвиду з вікна, – глибокодумно зауважив маг.

– А як тоді поміняти краєвид?

– Підійти до іншого вікна…

***

– Щоб не брати хабарів, потрібно, щоб їх хтось давав…

– А щоб виграти в конкурсі – потрібно братии в ньому участь.

– Які ж ми з тобою далекоглядні…

***

– Знаєш, коли у тебе щось крадуть, тобі повинно бути все одно – роблять це з нахабною мордою чи з милим виразом обличчя.

Причому, неважливо, про що йдеться – про речі, ілюзії чи рішення…

***

– Про що цей фільм? – запитав маг, підсідаючи до своєї подружки, яка пила чай біля телевізора.

– Якщо в двох словах, – посміхнулася вона, – дівчина думає, як сховатися таким чином, щоб її знайшли.

– У цьому вся сутність відносин з дівчатами, – зауважив маг…

***

– Як справи? Чим ти займалася зранку? Про що думала?

– Цілий ранок говорила з собою. Пару разів ледь не розплакалася від непорозуміння…

– Знову не домовилися?

– Виходить так… Та ж у мене були залізні аргументи!!!

***

– Нудно буває лише дурним людям, – сказав маг, – розумні завжди знайдуть, чим себе розважити.

– А я ось сумувала за тобою, – прошепотіла подружка мага, – я – дурна?

– Ну що ти? Це зовсім інше…

***

– Уявляєш, як прикро, – сказала подружка, – я знайшла таку чудову фразу – послухай: «Время и стекло». Скажи швидко…

– Здорово, – відгукнувся маг, який в силу своєї технічної освіти не недто тонко відчував красу слів, – Я зрозумів… А що тут прикрого?

– Хтось вже знайшов це співзвуччя до мене, – зітхнула подружка.

– Буває, – заспокоїв її маг, – Добре, коли йдеться про декілька слів… Таке траплялося і з великими відкриттями.

– Так, залишається тільки порадіти, що це не відкриття, – погодилася вона, але якось нерадо.

***

– А хіба у мільйонерів може бути час і бажання проводити майстер-класи? – запитала подружка мага.

– Відповідь вже закладено в твоєму питанні… – посміхнувся він.

ВОНА: – Привіт! Мені що, щовечора починати розмову самій?

Може, ти коли-небудь скажеш «привіт» першим?

Це я уявила, що ми одружені (за твоєю порадою) і вирішила з’ясувати стосунки… Тимчасом, поки ти відповідаєш – я думаю, чи не стати мені блондинкою.

ВІН: – Я привезу тобі чавунну сковорідку. Добрий вечір, мила… Я ще не спав з учорашнього дня – тому дещо неуважний.

ВОНА: – Сковорідка – це не наш метод. Я знаю багато інших способів. Гарного тобі вечора – відпочинь хоч трохи (це я серйозно).

Жодна цілісність не вартує здоров’я…

ВІН: – Відпочину, дівчинко моя… Ось про тебе подумаю ще годинку і відпочину…

А які способи знищити чоловіка тобі відомі?

ВОНА: – А що, сковорідка – це спосіб знищити? Так думають тільки дурні блондинки. Якщо чоловік закоханий, то об'єкт його закоханості (при бажанні) може налаштувати програму на «самознищення»… і жодні сковорідки не знадобляться…

Відразу уточню: це я говорю, як теоретик. Ще не застосовувала.

Давай я не буду відволікати тебе? Виходь на зв'язок, коли буде бажання, сили і можливість!

ВІН: – Та я на зв'язку. Просто ти мене дещо налякала такими методами.

ВОНА: – Це доба без сну дає про себе знати. Ти не з тих, хто так легко лякається.

ВІН: – А це було нелегко. Я старався…

ВОНА: – Старання не минули марно.

ВІН: – Ти сьогодні особливо гарненька…

ВОНА: – Спасибі. Ти знаєш, безсонні ночі йдуть тобі на користь. Вірніше, твої безсонні ночі йдуть МЕНІ на користь. Твої репліки стали такими милими, якимись людяними, чоловічими, нарешті.

А то одна філософія була… Коктейль з Канта й Шопенгауера.

ВІН: – Відволікся на каву-брейк, сонце моє…

ВОНА: – Колись давно, якийсь тест дав результат, що мені потрібен чоловік-пірат, а мені весь час зустрічаються чоловіки – художники…

Я відчуваю аромат твоєї кави… тут… це щось по типу Жокей Італьяно?

ВІН: – Банальний еспресо, мила. Я простий у спілкуванні. Хочеш, щоб я був піратом?

ВОНА: – Надто велика відстань між нами, любий, щоб розрізнити сорт кави.

ТАК, ХОЧУ!!!!

Вірніш ні, не хочу. Сто разів давала собі слово – не намагатися щось у комусь переробити. Тим більше, провокувати когось грати роль…