Александр Майоров - Русь, Византия и Западная Европа: Из истории внешнеполитических и культурных связей XII—XIII вв.

Войтович Л.В. 1) Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль. Львів, 2000. С. 67, 71–72, 224, 376, 380–381, 402; 2) Роман Мстиславич і утворення Галицько-Волинського князівства // Галичина і Волинь в добу середньовіччя. До 800-річчя з дня народження Данила Галицького. Львів, 2001 (Історичні та культурологічні студії. Вип. 3). С. 22–23; 3) Король Данило Романович. Загадки і проблеми // Король Данило Романович і його місце в українській історії. Львів, 2003. С. 24–25; 4) Княжа доба на Русі… С. 484.

Обзор мнений исследователей см.: Dąbrowski D . Rodowód Romanowiczów książąt halicko-wołyńskich. S. 34–40; Войтович Л. Мати короля Данила (зауваження на полях монографії Д. Домбровського) // Княжа доба: історія і культура. Вип. 1. Львів, 2007.

Назаренко А.В . Русско-немецкие связи домонгольского времени… С. 269.

Пашуто В.Т . Внешняя политика Древней Руси. С. 165, 182, 201, 213.

Об этом выдающемся немецком правителе, известном покровителе поэзии и искусств, а также о его роли в противостоянии Штауфенов с Вельфами см.: Neumeister P. Hermann I., Landgraf von Thüringen (1190–1217) // Deutsche Fürsten des Mittelalters / Hrsg. E. Holtz, W. Huschner. Leipzig, 1995. S. 276–291.

Arnoldi abbatis Lubecensis Chronica Slavorum. P. 215–216.

«Preterea rex Otto propter favorem apostolicum fortior factus, Boemis et barbaris nationibus sibi in adiutorium advocatis, terram undique est depopulatus» (Gesta episcoporum Halberstadensium. 781–1209. / Ed. L. Weiland // MGH. SS. T. XXIII. Hannoverae, 1874. P. 116).

Novotný V . Ceske dejiny. Dil. I. Čt. III.: Čechy kralovske za Premysla I. a Vaclava I. (1197–1253). Praha, 1928. S. 254; Флоровский А.В. Чехи и восточные славяне. Очерки по истории чешско-русских отношений (X–XVIII вв.): В 3 т Т. 1. Прага, 1955. С. 82–83.

Чубатий М . Західна Україна і Рим… С. 10.

Подробнее см.: Ahlers J . Die Welfen und die englischen Könige 1165–1235. Hildesheim, 1987 (Quellen und Darstellungen zur Geschichte Niedersachsens. Bd. 102).

Glaeske G . Die Erzbischöfe von Hamburg-Bremen als Reichfürsten (937–1258). Hildesheim, 1962. S. 203–204.

Holzapfel T . Papst Innocenz III., Philipp August, König von Frankreich und die englisch-welfische Verbindung 1198–1216. Frankfurt am Main; Bern; New York, 1991 (Europäische Hochschulschriften. R. III. Bd. 460); Schaller H.M . Der deutsche Thronstreit und Europa 1198–1218. Philipp von Schwaben, Otto IV., Friedrich II. // Krönungen, Könige in Aachen — Geschichte und Mythos / Hrsg. von M. Kramp. Mainz, 2000. S. 398–406. См. также: Колесницкий Н.Ф . «Священная Римская империя»: притязания и действительность. М., 1977. С. 156–159.

Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. С. 348, примеч. 8.

Włodarski B. Polska i Ruś. S. 25.

София Владимирова, вероятно, была дочерью Владимира Всеволодовича (сына новгородского князя Всеволода Мстиславича) и Риксы (дочери краковского князя Болеслава III Кривоустого). См.: Баумгартен Н.А . 1) София Владимировна, королева Датская и затем ландграфиня Тюрингенская // Летопись Историко-родословного общества в Москве. Т. VI, ч. 1. М., 1910. С. 24–30; 2) София Русская, королева Датская, а затем ландграфиня Тюрингенская // Seminarium Kondakovianum. T. IV. Prague, 1931. С. 95–104; Пашуто В.Т . Внешняя политика Древней Руси. С. 147, 421. Генеалогич. табл. 2, примеч. 17; Forssman J. Die Beziehungen altrussischer Furstentugeschlechter… S. 113; Handbuch der Geschichte Russlands. Bd. I. S. 428 (Genealog. Tabl. von M. Hellmann); Koscielak L. Związki dynastyczne pomorskie-ruskie w XII wieku. S. 198; Щавелева Н.И . Польки — жены русских князей (XI — середина XIII вв.) // ДГ. 1987 г. М., 1989. С. 56; Войтович Л.В. Княжа доба на Русі… С. 465. Таким образом, София Владимировна приходилась Роману Мстиславичу троюродной сестрой. Однако такая генеалогия принимается не всеми современными исследователями. Ср.: Джаксон Т.Н . Исландские королевские саги о Восточной Европе (середина XI — середина XIII в.): тексты, перевод, комментарий. М., 2000. С. 180–181, примеч. 17–19; Назаренко А.В . Древняя Русь на международных путях. С. 582, 590.

Arnoldi abbatis Lubecensis Chronica Slavorum. P. 158, 162.

Tumler M. Der Deutsche Orden im Werden, Wachsen und Wirken bis 1400. Wien, 1954. S. 33 f.; Militzer K . Die Entstehung der Deutschordensballeien im Deutschen Reich. Marburg, 1981. S. 31–34 u. a.; Zimmerling D . Der Deutsche Ritterorden. Düsseldorf; Wien; New York, 1988. S. 46.

См.: Lorck A. Hermann von Salza: sein Itinerar. Kiel, 1880 (Reprint: Bad Langensalza, 2005); Koch A . Hermann von Salza, Meister des Deutschen Ordens: ein biographischer Versuch. Leipzig, 1885 (Reprint: Bad Langensalza, 2003); Kluger H . Hochmeister Hermann von Salza und Kaiser Friedrich II.: ein Beitrag zur Frühgeschichte des Deutschen Ordens. Marburg, 1987.

Машке Э . Немецкий орден. СПб., 2003. С. 118; Бокман Х. Немецкий орден: Двенадцать глав его истории. М., 2004. С. 58. Zimmermann H . Der Deutsche Ritterorden in Siebenbürgen // Die geistlichen Ritterorden Europas / Hg. J. Fleckenstein, M. Hellmann. Sigmaringen, 1980 (Vorträge und Forschungen. Bd. 26).

Масан О. Недосліджені питання відносин між Україною та Орденською Прусією в XIII–XV ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: 3б. наук. праць. Історія. Вип. 96–97. Чернівці, 2000. С. 45.

Abraham W . Powstanie organizacyii kościoła łacińskiego na Rusi. T. 1. S. 69; Шайтан М.Э . Германия и Киев в XI в. С. 24–25.

Матузова В.И. Английские средневековые источники IX–XIII вв.: тексты, перевод, комментарий. М., 1979. С. 129, 155–156; Назаренко А.В . Русско-немецкие связи домонгольского времени… С. 274–276.

Щавелева Н.И. Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша (книги І–VI): текст, перевод, комментарий. М., 2004. С. 364.

См.: Thumser M . Die Staufer im Mittelmeerraum // Deutschland und Italien zur Stauferzeit. Göppingen, 2002 (Schriften zur staufischen Geschichte und Kunst. Bd. 22). S. 71–92.

Головко О.Б . 1) Князь Роман Мстиславич та його доба. С. 177; 2) Русь і руські князівства на сторінках польських наративних джерел. С. 374.

См.: Angold M . The fourth crusade: event and context. Harlow; New York, 2003; Phillips J . The Fourth Crusade and the sack of Constantinople. London; New York, 2004.

См.: Жоффруа де Виллардуэн . Завоевание Константинополя / Пер. ст. и комм. М.А. Заборова. М., 1993. С. 5–7, 12–14 и др.

Andrea A.J . Contemporary sources for the fourth crusade. P. 265–276.

Brand Ch.M. Byzantium confronts the West. 1180–1204. Cambridge, 1968. P. 287; Grandsen A. Historical Writing in England. London, 1974. P. 329.

Albrici monachi Triumfontium Chronikon. P. 881.

Norwich J.J. Byzanz. Der Aufstieg des oströmischen Reiches. Bd. III. Gamburg; Düsseldorf; München, 1993. S. 186–222.

См.: Васильев А.А. История Византийской империи. От начала Крестовых походов до падения Константинополя. СПб., 1998. С. 86, 101–102, 104–105 и др.; Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. М., 1980. Гл. 5, 6.

Runciman S. Geschichte der Kreuzzüge. München, 1978. S. 866–898; Csendes P . Philipp von Schwaben. Ein Staufer im Kampf um die Macht. 2003. S. 28, 121, 134.

См.: Waas A . Geschichte der Kreuzzüge. Bd. II. Freiburg, 1956. S. 33 ff.; Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. Гл. 5.6.

Головко О.Б . Останній похід князя Романа Мстиславича у джерелах та історичній думці // УІЖ. 2009. № 5. С. 35.

В части, касающейся анализа известий Хроники Альбрика, в упомянутой работе А.Б. Головко вступает в полемику с автором этих строк. Наши взгляды по поводу целей похода Романа Мстиславича 1205 г. и связанной с ним международной обстановки были изложены в нескольких опубликованных ранее работах: Майоров А.В. 1) Из истории внешней политики Галицко-Волынской Руси времен Романа Мстиславича // ДР. 2008. № 4 (34); 2) Поход Романа Мстиславича 1205 года: в Саксонию или в Польшу? // ВИ. 2008. № 11; 3) Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі часів Четвертого хрестового походу: стосунки з Німеччиною, Візантією та Польщею // Ruthenica. T. 7. Київ, 2008.