Сергій Радкевич - Мільйон на трьох

– А далі вимітайся звідси.

– Ну тоді все, до побачення. – Сєдаков повільно з піднятими вгору руками почав сунутися до виходу. Біля порогу озирнувся, блимнувши злими іскрами своїх очей, що ледь виднілися з поміж насуплених брів.

– Чого дивишся? Відкривай двері і вали чимдуж. – Лесик все ще тримав пістолет націленим на свого кредитора.

Сєдаков опустив одну руку, з недовірою поглядаючи на озброєного хлопця, намацав ручку дверей, обережно відчинив їх і переступив поріг.

Тільки аж тепер Лесик полегшено зітхнув. Розмовляти по-іншому з такими бандюковичами, мабуть, не можна.

Як тільки-но двері за Сєдаковим зачинилися, господар помешкання кинувся, щоб зачинити їх на замок. Не встиг Петро рукою доторкнутися до ключа, як у цю мить він отримав потужний удар.

Двері відчинялися не на зовні, а на внутрішню частину квартири. Цим, власне, Сєдаков і вирішив скористатися. Відчуваючи, що боржник підійшов до дверей, він різко з усієї сили як гепнув ними… В очах Лесика аж заіскрило. Але цього було мало. Олексій потягнув двері на себе, а потім ними здійснив іще один різкий удар. Лесик випустив зброю з рук, а сам похитнувся, втрачаючи рівновагу. Пістолет хлюпнувся на підлогу. Згодом слідом за «макаровим» туди ж повалився і Лесик.

Сєдаков тільки тепер зміг проявити усю свою лють. Наче хижий звір, він миттю стрибнув на жертву і, присівши, почав гамселити кулаками Лесика у живіт.

На кожен удар хлопець відповідав лише гучним стогоном. Спочатку він ще якось намагався дотягнутися до пістолета. У рукопашній сутичці Лесик навіть і не пробував чинити опір. Сили були очевидно нерівними. Тому спроба дотягнутися до втраченої зброї, це була для нього як останній шанс для порятунку. Однак і це намагання швидко зазнала краху.

Коли пальці Лесика вже ось-ось торкнулися холодного руків’я пістолета, Сєдаков з усієї сили запустив кулак у його живіт. В очах відразу ж зарябіло, замиготіло, а потім усе попливло. Удар був сильним. Гострий біль пронизав усе тіло. Здавалося, що нирки, печінка та інші внутрішні органи просто розірвалися. Лесик голосно зойкнув, відпустив зброю, якою остаточно так і не заволодів, та, інстинктивно схопившись руками за живіт, скрутився колобком для того, щоб стати менш вразливим під час наступних ударів.

Сєдаков, який до цього сидів над своїм суперником, підвівся і витер з чола піт. Видно під час такого бліцкригу він затратив немало енергії. Особливо старався, вкладаючи усю свою силу в останній удар.

Поки Лесик на підлозі корчився від болю, Олексій спокійно зігнувся і підібрав пістолет. Першим ділом перевірив чи стрілялка заряджена. Діставши з руків’я повну обойму патронів, Сєдаков ще більше розізлився і вдарив ногою у тіло лежачого суперника. Від люті очі його враз налилися кров’ю і стали червоними як у зайця.

– Ах ти сука! На тобі! На!.. – рекетир продовжував копати ногами лежачого хлопця, супроводжуючи цю розправу брутальною лайкою.

Кілька ударів прийшлися на хребет та плечі Лесика. А одного разу Сєдаков зафутболив ногою навіть у голову хлопця.

Від болю Лесик так голосно кричав, що матюків, якими бандюкович озвучував своє побоїще, навіть і не було чути.

Доки усе це могло тривати невідомо, але раптом у себе за спиною Сєдаков почув обурений жіночий голос:

– Що тут відбувається? – скрипнули вхідні двері, а потім знову почувся все той же голос. – Припиніть негайно, а то я викличу міліцію.

Сєдаков озирнувся. На порозі стояла доволі симпатична білявка, пишне тіло якої було недбало закутане у довгий махровий халат. За відсутності пояса білявка руками намагалася притримувати халат в районі живота, надійно прикриваючи свої ноги. Натомість пишні груди виглядали з-під одягу так, наче теж хотіли стати свідками того, що тут відбувається. Був у білявки і один недолік – обличчя її псував занадто довгий ніс. Власне, цей довгий ніс псував не тільки обличчя, але й увесь виховний процес над Лесиком.

З коридору почувши крики та стогін, жінка звісно ж не могла пройти осторонь, щоб не подивитися що тут відбувається. А побачивши свого сусіда на підлозі, обуренню Тетяни (так звали цю молоду жінку) не було меж. Вона готова була навіть кинутися на незнайомця і вчепитися своїми довжелезними відманікюреними нігтями в його товсту м’язисту шию. Нігті це сильна зброя на жіночих руках, і Сєдакову було б непереливки. Втім, коли він розвернувся, Тетяна помітила у його руках пістолет.

Зброя зупинила войовничий запал цієї небайдужої сусідки і навіть суттєво її налякала. Вона голосно ахнула, склавши руки на своїх напівоголених грудях. Якщо у незнайомця пістолет, то це вже не хлоп’ячі розбірки, а надто серйозна справа. Жахнувшись, Тетяна відкрила рота і оскільки після переляку він не закривався, то через кілька секунд прикрила його долонею. За халатом, з під якого тепер виглядали ще і її ноги, вона вже не слідкувала.

Сєдаков спочатку почував себе досить розгубленим. Зайві очевидці, які при такому погромі застали його зі зброєю у руках, – це не надто добре. Але, побачивши, як страх охоплює оцього свідка, він швидко опанував себе. Глянув спочатку на лежачого Лесика, потім на жінку, що нерухомо стояла на порозі. Тут Олексій зауважив, що перелякані жіночі очі націлені на його праву руку. Він теж перевів погляд на свою правицю і зрозумів, що саме наявність стрілялки швидко заспокоїла сусідку.

– У нас тут суто чоловіча розмова. – почав пояснювати Сєдаков, оскільки цю жіночу статую, в якої від переляку груди тряслися 120 разів у хвилину, треба було якось спровадити за двері.

Почувши більш-менш спокійний голос незнайомця, Тетяна трішечки посміливішала, прибрала долоню з рота і запитала:

– З Петриком усе в порядку?

– Петрусику, з тобою усе гаразд? – іронічно поцікавився Сєдаков, легенько поштовхуючи Лесика ногою для того, щоб той почав підводитися. Або хоча б озвався і відповів щось заспокійливе для своєї турботливої сусідки.

Хлопець заворушився, застогнав, потім ледь чутно сказав:

– Так. Усе в порядку.

– Ну ось і чудово. – радісно підсумував Сєдаков. – Ідіть додому, відпочивайте.

Співчутливо поглядаючи на Лесика, Тетяна нарешті зрушила з місця. Вона відчинила двері і готова вже була випаруватися, але тут Олексій, націливши пістолет, зупинив її:

– І ще таку річ хотів би вам нагадати. – щоб жінка ще тут бува не впісялася, після того як вона зупинилася, бандюкович відразу ж підвів пістолет до стелі. – Ніякої міліції. І не думайте викликати ментів, бо наробиш шкоди лише оцьому «геркулесові». – Сєдаков кивнув головою на Лесика, який досі лежав на підлозі і помутнілими від болю очима споглядав звідти за тим що відбувається.

– Оця стрілялка належить йому. – Сєдаков ще раз кивнув на хлопця. – Він мені погрожував. Ото, щоб не викликати ментів, суто по чоловічому вирішив відівчити цього покидька від розмахування зброєю. Чи не правда? – звернувся він до Лесика щоб той підтвердив його слова.