Дар'я Мороз - Дякую тобі. Любовний роман 18+

– Ох… яке джакузі! – промовляю я сама до себе. І перед очима одразу картинки… я і Алекс… в джакузі.:-) :-) :-) Біля джакузі жива деревина але посаджена у ринку. Величезне дзеркало, умивальник, шафа. В ній чисті рушники. І звісно туалет. Я митю скидаю все з себе. Мов Джим Кері у фільмі,,Брюс Всемогучий,,.

Пятнадцять хвилин душа, вимила волося, почистила зуби, побрилась, змастила все зволожуючим кремом. Все. Я готова. Залажу до своєї сумки в середині пакет. В ньому щось біле, одяг+ листочок бумаги.

Написано червоною пастою.

Стою біля дзеркала. Надворі холодно тому сьогодня ми проведемо день у домі. Одягаю майку, трусики. Не знаю одягати бюстгальтер? Я дома завжди ходжу без нього. Але це не той випадок. Не хочу щоб він подумав, що я ненормальна якась. Розпусна.

Вирішенно. Одягаю ліф, носки, духаюсь і виходжу. Іду до зали. Який же тут вибір книг. Хватаю одну з краю. Роман. Швиденько підіймаю покривало, замотуюсь і сідаю на кресло качалку. Відчуття спокою, тиші, краси природи, несе мене неначе у інший світ. Дрова тріщат, я невідразу помітила, що уже камін горить.

– Що робиш??? – заходить Алекс.

– Насолоджуюсь, дякую тобі. Тут просто чудесно.

– Мія, я все зроблю для того, щоб ти була щаслива. - Він підходить ще ближче і протягує мені руку. Я відповідаю і протягую у відповідь. Він тягне мене до себе, я встаю і покривало падає. Його колір очей одразу змінюється. Вони стають темні. Боже, він дивиться так, начебто щас кинеться і роздере мене. Моє дихання стає частішим, я відчуваю уже мені знайомі вологі трусики. Ох, він навіть ще нічого незробив.

– Мія, якого хрена ти так вирядилась? Ти справді хочеш щоб я невитримався і трахнув тебе на цій чортовій підлозі.

– Ох, Алекс, некажи так! – я дивлюсь в пол, у животі крутить. Він підтягує мене ще ближче, ой, я відчуваю …він, точніше у нього, твердий як скала.

– Мія, я знаю що ти хочеш мене неменше ніж я тебе. Але це трапиться лише тоді, коли ти попросиш.

– Дякую тобі! – я видихаю. В голові аж задурманило, чи то від затриманого дихання чи від Алекса. Мозок просто відмикається.

– Ходімо на кухню, все майже готове. Я хватаю з полу покривало і іду слідом. Кухня, звісно теж бездогана. Образно вона поділена на дві частини, у правій стоїть стіл за яким їсть вся родина, дубовий стіл на ньому білосніжна скатертина, дубові стула. По середині столу стоїть просто величезна ваза, в ній живі квіти -червоні рози. Цікаво хто їх сюди приніс? Я ж розумію що мати Алекса неїздить щоденно сюди. А квіти свіжі. А у лівій частині, кухонна стінка, стіл для приготування повернутий буквою -Г-..Це напевно щоб гості бачили що кухар готує. На ньому стоїть керамічний набір: Заварник для чаю та п'ять блюдець з чашками. Вони теж сніжно білого кольору але з синім орнаментом. Дуже вишукано. Також біля столу, стоять три барні стула. Звісно сучасна техніка, білосніжний холодильник. І головний атребут кухні-Алекс. Я проходжу…

– Ой, я книгу забула, секунду!! -я швиденько йду до зали, беру книгу і повертаюсь на кухню. Ставлю її на стіл і сідаю на барний стул, щоб бути поближче до Алекса. Він стоїть спиною. Мовчить.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.