Дар'я Мороз - Дякую тобі. Любовний роман 18+

– Вірити… тому, що я люблю тебе! – шепоче він витираючи мої вологі щоки.

– Дякую тобі!!! – спокійно але впевнено кажу я.

– Не хочеш поїхати до мене, мммммм, ми могли б заїхати взяти піци чи суші. Тато спить.

– Я знаю!

– Звідки? Ти був у мене????Дома??? -не встигла я закінчити фразу, як мене взяв страх. Він бачив тата на полу? Він не захоче бути зі мною! Думки переповнюють мій розум. Алекс напевно помітив, що я замаячила, очі забігали і швидко доповнив свій текст.

– Мія, не хвилюйся. Мене не цікавить твій тато, мені цікава лише ти, наші стосунки. Я був дома, потім не знаю чому, я ніби відчув щось, за хвилину я вирішив поїхати до тебе і набрав тебе з машини. Ти вибивала, я хвилювався. Дім був закритий, я заглянув у твоє вікно, кімната була порожня. Заглянув до зали там лежав тато, на ньому ковдра, я зрозумів, що це ти його накрила. І одразу помчався сюди. Я був впевнений, що ти тут. Сльози знову підступають…

– Шшшшш, маленька. Я тут, я з тобою. Поїхали по піцу.

Я не хотіла бачити тата, він міг не спати. А це означало нові проблеми. Тому ми залізли до моєї кімнати через вікно. Повна темрява. Я увімкнула у ризетку гирлянду і моя посмішка одразу розтягнулась в декілька разів. Швидко забрала у Алекса піцу, кинула коробку на ліжко. Алекс дістав з карманів дві коли. І почав розглядати мою кімнату. В ній нічого особливого не було. Це лише мій маленький світ. Невелика кровать, шифанер, письмовий стіл. Над столом багато вирізок гламурних дівчат з красивим макіяжем, або класнючим одягом. Вирізки природи з усіх куточків світу. На іншій стіні дзеркало, теж обклеєно вирізками але мене та моїх подруг. Ми розмовляли, їли піцу, хохотали, до самого ранку. Десь о 4:15 я заснула. Заснула у обіймах людини, яка ставала для мене моїм всесвітом. Яка дарувала мені радість. Спокій. Надійність. Ранок був просто чудесний. Я швидко прийняла душ, почистила зуби. Відчуваю запах смажаної яєшні і звісно, свіжо звареного кофе. Одягла класичне, темно синє платя. Вано ніби із стрейчу, тому, лягає по моїй фігурці. КЛАС. Каблуки+ сумка+ кінський хвіст. Я готова. Виходжу за двері кімнати… -Ой!!!! -кажу я сама до себе. Повертаюсь у кімнату, на столі духи. Декілька натискань і я пахну як імператриця. Духи – D&G 3 L’IMPERATRICE. Це звісно не оригінал, але вони класнючі.

– Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти.

– І тобі привіт! Як спалось?

– Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити.

– Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре.

– Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить.

– Це більше не повториться!!!.– блін, ми ніби обмінялись ролями, я доросла-яка вичитує свою дитину. А він маленький хлопчик що провинився і тепер ховає оченята, щоб його не наказали.

– Мама учора телефонувала! – тихо-тихо каже тато.

– Що їй потрібно? -якого хрена їй потрібно.

– Хоче зустрітись!

– А ти, що ти їй сказав????? – я в шоці.

– Дав твій номер! -я відчуваю скільки болю у його словах. Він кохав її більше за життя. Хотів сім'ю, її, діток. А вона – незрозуміло, що вона хотіла. Все сука зруйнувала. Татові життя, мені. – Ти зустрінешся з нею???Мені важко це признати, але їй дійсно є що тобі розповісти!!! -продовжує він.

– Ні. Нам не має про що говорити.

Я швидко доїдаю, заливаю в себе кофе. Швидко виходжу до дверей. Повертаюсь…

– Па, доречі… і я тебе люблю!!! – і образно показую маленьку відстань на вказному пальчику. Ніби моя любов маленька-маленька. І посмішка за секунду з'явилась на його лиці. Я знаю його, як свої п'ять пальців. Лице, воно так змінилось. Набрякло, має синій відтінок. Постаріло. Сумно.

Виходжу на двір, Алекса немає. Ну, почикаю п'ять хвилин. Я оглядуюсь по сторонам, його машини немає.5,6,8,13 хвилин а я все чекаю. Робити нічого. Беру свого харлея і їду до школи. В голові знову бардак. Можливо щось трапилось? Підїхавши до школи достаю телефон, напишу смс йому. На екрані смс…

Алекс

-Персик..:-),я заберу тебе після школи, сьогодня мене не буде. Потрібно поговорити. І сходимо у кіно.

Я

-хм… персик?… Я подумаю.

Алекс

-Що значить ти подумаєш?????

Я

-Чому тебе небуде?

Алекс

-Сімейні справи

Я

-Ясно

Алекс

-Я потім поясню. О 15:30 чекай мене біля входа в школу. Я

-В чергу ставай

Алекс

-Незрозумів

Я

-Подруги тягнуть по магазинам

Алекс

-Ну тоді о 19:00,у тебе дома, і Мія …це необговорюється. Я

-Ок:-) :-) :-)

День з подругами пролетів швидко, після уроків ми пішли по магазинам, до центру-розваг, як і планували. Це було круто. Ми дурачились, міряли одяг. В кафе поїли салат+ кофе :-). -Ой, дівчата ходімо в бутик. Там духи. Давайте візьмемо пробників!!!! – я пригаю, як маленька, тягну подруг за руки.

– Ну ходімо! – не задоволено промовляє Кетрін.

– Мія???? – підійшовши до мене звертається якась жінка. Красива. Висока. Одягнена з- за останніми колекціями з миру моди. Блондинка з ідеальним волоссям, макіяжем. Одягнена у сірий класичний костью. Брюки, біла рубашка, піджак. Чорні лобутени та супер чорна сумка. Я одразу зрозуміла, що дамочка вищого класу. Еліта. Звідки вона мене знає???

– Мммммм, так. Ви до мене? – здивовано запитую я. Лише одна секунда і вона вже мене бісить, злить. Її погляд-він ніби, сам Зевс дивиться на земну казявку. Вона не соромлячись оцінює мене, з ніг до голови.

– Хм…! -скривившись шипить вона.

– Що значить хм??? – так і хочеться вирубити її з голови.– Ми знайомі?

– Одже, це з тобою проводить час мій син.

– Ви мати Алекса? – я остовпіла.

– Хм… я, так, я мати, а ти хто???З якої причуди він з тобою проводить час до самого ранку? Хм, хоча … – вона знову мене оцінює поглядом-…Тут все ясно.

– Що ви сказали? Він мене кохає, тому проводить час! Хоча бачу ви незнаєте значення цього слова! – я, як йожик, одразу висовую колючки. Хто вона така, що вона мене ображає, вона мене навіть незнає.– Ви мене навіть незнаєте!

– Хм, мила, я таких як ти, бачу наскрізь. Він з тобою небуде, ти обірванка. Ти йому непара. Тому, сама кинь його поки він цього незробив. Я роблю крок до неї.

– Не Вам вирішувати будемо ми чи ні разом. Зрозуміло Вам? Вона робить теж крок на зустріч мені. -Хм, це ми ще побачимо. Ця сучка розвертається, одягає чорні окуляри і йде геть у натовп. Я стою. Сльози на очах. Як я могла залізти у таку кашу?