Дар'я Мороз - Дякую тобі. Любовний роман 18+

– Ахаха, кохаєш… милий кохання-це фантом. Кохання немає. – по заді мене виходить Жасмін, я не одразу зрозумів, що її не було у кімнаті. Вона проводить пальцем по моєму обличі. Я різко відштовхую її руку. Вона посміхається і проходить до кімнати, у руці теж бакал, але з червоним вином. Волосся розпущене, губи та плаття на ній теж червоного кольору. Аж воротить від неї. Я роблю декілька кроків назад…

– Мені соромно, що моя мати, яка була для мене прикладом, стала першокласним стервом, яке визиває у мені лише ненависть. Тебе змінили гроші. Ти стала інша.

Вона відриває свої уста від бакала і не дивлячись на мене промовляє :

– Ти правий синок, хтось змінюється і стає багатою першокласною стервою, а хтось із бідної простушки, стане лише шлюхою. Ти не будиш з нею!!!!!Я все сказала!!!!!

Я виходжу берусь за голову, що, що робити!????Я повинен знайти її, пояснити все. Я швидко сідаю до машини, лечу зі швидкістю 160 км\ ч. На стадіоні немає, на її місці немає, телефон вимкнений. Лечу до неї додому. Світла немає. Стукаю, ніхто не відімкає. По-заглядаючи у вікна розумію, цей дім пустий та одинокий, як моє сердце. Де вона? Де моя дівчинка??? Я не можу її втратити. Я так довго її чекав. Зло виливається з мене і я ударяю у дверці машині кулаком. З'являється вмятина. Просто клас. Хочеться закричати від безвиході. Зірвався холодний вітер. І, падає перша капля на мою щоку. Дощ.

Стало прохолодно. Розпочався дощик. На дворі пасмурно. Тиша, лише вітер посвистує.

Стук-стук… Чую рух у домі. Макс відмикає двері. Він ще такий малий, але уже має привілегії перед іншими хлопчаки. Він дуже гарненький, тіло його смугляве, чорне волосся, чорні брови, пухлі губки і ямочки. А ще у нього добре підвішаний язик. Хоча він у сьомому класі, виглядає він на парубка з класу дев'ятого. Вони з Лілі несхожі тому, що у них папи по крові нерідні. Рідний тато Лілі, покинув їх з мамою давно. Лілі було тоді декілька років. Меган-мати Лілі, була ще молодою, тому вийшла заміж вдруге і народила Макса.

– Привіт гарненька!!! :-) :-) :-)

-Привіт Масік!!:-) :-) :-) Де твоя сестра?

– На кухні, щас Кетрін ще приїде. Мама заколотила супер вечерю. Ти ж знаєш, вона любить коли ти приходиш.

На кухні все кипить.:-) :-) :-) Я заходжу, скидую кроси. Лілі та Меган бігають, шуршать по кухні.

– Доброго вечора Меган! – кажу я та протягую букет.

– Доброго, це мені? – здивовано пищить вона.

– Ага.-її радість не може не викликати посмішку. Вона підходить та крепко обіймає мене. Бере квіти, нюхає. Іде по вазу аж припригуючи. Ми всі троє хохочемо.

Через декілька хвилин прибуває Кетрін. Ну ось ми всі в повному складі. Тато Лілі та Макса у відряджені. Вечеря була прекрасна. Ми добре поїли, насміялись досхочу. Меган просто ідеальна мати та хазяйка. Ми всі піднялись у нашу ночлежку.:-).Кімната у Лілі, як з картинки. Все підібрано дизайнером: обої, кольори, меблі. Все ніжно рожеве, біле, квіточки, метелики. Клас.

Ми кинули велику ковдру на землю, застелили простінь, накидали подушок. Швидко повдягали майки. Взяли тепле покривало і повкладались один біля одного. Вимкнули світло увімкнули комп'ютер, тихо лунала музика.

Я розповіла дівчатам за тата за те, що здається кохаю Алекса. За біль. За все. І тут Кетрін, ну як завжди.

– У мене є подарунок… – вона вилітає пулею з нашого королівського ліжка. Риється у сумкі, що схожа на мішок. Там є все, напевно лише шлему від солдата немає…:-) :-) :-) :-)…

– Опа!!!! – кричить вона.

– Ахахахах. Ти шпигунка! – вона посміхається, і дістає вино та пластикові стакани, а Лілі встає на ноги одягає халат і тихо виходить. Через секунду вона зі штопором в одній руці, яблуко та ніж у іншій. Кетрін взяла штопор і прийнялась відкорковувати вино. Я схватила яблуко і почала його нарізати. Лілі підійшла до компьютера і увімкнула сумні пісні. Сльози знову почали литись. Я відчуваю обійми. Лілі пахне карамельним спреєм, тому я зрозуміла, що це саме вона. Ми сідаємо на наше тимчасове ліжко, Кетрін роздає стакани наповнені вином.

– За щастя!!! – підіймає стакан Лілі . Кожен перехиляє напій, я не зупиняюсь, п'ю до дна. Вино десертне, як я люблю, солодке. Припікає горло та розганяє кров. У грудях одразу загорів вогник. Тіло ніби розтворилось у хвилі насолоді. Я протягую стакан. Кетрін швидко хватає бутилку і наповнює стакан до країв.

– За Вас подруги!!! – я підіймаю стакан і пью, пью поки вистачає сил. Пів стакана улітучилось. Лілі вскакує і каже…

– Не музика, а відстій!!! Хочете включу мого улюбленого виконавця. Тільки пообіцяйте не сміятись.

– Да!!! -каже швидко Кетрін. От брихуха :-)

-Ага!!! -кажу я.

Вона щось там клацає… і тут… лунають перші звуки…

Louis Armstrong – A Kiss To Build The Dream On

Louis Armstrong – la vie en rose

Louis Armstrong – What a wonderful world

Louis Armstrong – Let My People Go Сміх виривається сам, ми падаємо та тримаємось за животи. Лише Лілі могла вибрати цю музику…:-) :-) :-) :-) Неочікувано, вона хватає гребінець для волосся і образно розпочинає співати. Кривлятись. Сміх лунає по всій кімнаті. Ми підтанцьовуємо. Розпочинаємо просто дуркувати. Вечір був просто чудесний.

Лілі.

Кетрін.

Дякую Вам.

З ранку, звісно, я проснулась сама перша. Швидко переодягаюсь і спускаюсь до кухні. Приготую всім сніданок! Чому ні????

Так, дім все таки класний. Кухня простора, все теж підібрано зі смаком. Колір-слонова кістка. Все по сучасному, дуже витончено. Коли входиш до кімнати в очі кидається стіл, що стоїть по центрі, з шафами внизу але мраморним столом зверху. Посередині нього стоїть прозора скляна ваза, в ній три гілки бамбука. На кухні сама новітня техніка. Я блін і половиною не знаю, як користуватись. Мммм, дивлюсь по сторонам, стіни теж світлого кольору. Просторі вікна. -О, кавоварка.:-) :-) :-) Я радію, як малесенька дівчинка, швидко підходжу, засипаю каву, заливаю воду, натискаю ON. Ой а чи є тут молоко? Повертаюсь. Холодильник вмонтований у стінку або кухону стінку робили на замовлення під холодильник. Молоко є, ще є яйця, бекон, фрукти, овочі. Блін, тут все є.Я зупиняюсь на сосисках, беру спагеті. Беру по одній сосисці і прошпигую їх спагеті. Схоже на йожик. На плитці уже закипіла вода у каструлі. Кидаю в бурхливу воду. Одна, дві, три, чотири, п'ять, всім по одній. Мої думки полинають о роздуми за Алекса. Що він робить? Чи шукав він мене? Чи думав …?Я так сумую за ним. Мені не вистачає його теплих, сильних обійм, запаху його духів. Я так люблю коли він дивиться на мене. В його очах грають вогники, кожного разу, кожну хвилинку, секунду. У вікні пасмурно. Моросить дощ.