Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Їдь, рідна, зі своєю новинкою без зупинки.

НАДЯ. Ні, чого ж, відкрийте, будь ласка.

КЛАВДІЯ.Цю ж хвилину. (Розливає напій.) Пригощайтеся. Якщо чогось знадобиться, я скоро ще підійду. (Виходить.)

НАДЯ. А нумо, сідайте потісніше… Бабуся, ідіть ближче. (Антоніні Прокопівні, вказуючи очима на двох не знайомих їй жінок.) Запросіть í ваших гостей.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Та я їх í не знаю зовсім. Хіба не ти їх привела?

НАДЯ. (Гостям, які збентежено тримаються осторонь.) Вибачте, а ви хто?

Перша Гостя.Ми з Гришиної роботи. Нас направили привітати, так би мовити, від імені…

НАДЯ. Що ж ви одразу не назвалися? Беріть келихи. (Олені) Í ти теж.

АЛЛА. Надя, п'ємо за тебе. Будь щаслива.

НАДЯ. Що ж, за мене, так за мене.

П«ють.

Друга Гостя. (Першій.) Перший раз бачу весілля без жениха.

Перша Гостя.Í я. Крикнути «гірко», чи що?

ОЛЕНА. (Тихо, опинившійся поруч Світлані.) Ти теж прийшла заяву подавати?

СВІТЛАНА.. Куди?

ОЛЕНА.Ну, на реєстрацію.

СВІТЛАНА.. Це заміж, чи що? Ні, я ще не збожеволіла.

ОЛЕНА. (Образливо.) Чим тобі, власне, заміжжя не подобається?

СВІТЛАНА.. А чого я в ньому не бачила?

Входить жінка-фотограф. Жива, швидка, яка звикла професійно веселити людей, та й сама вона життєрадісна по натурі, вона стрімко атакує присутніх, не даючи їм отямитися.

ФОТОГРАФ.Так, чудово! Виявляється, я вчасно! Увага, знімаю! (Спалах.) Ні-ні, не позуйте, – що робили, те й робіть. Цокнулись! (Спалах.) Ще раз! Невимушено, веселіше! У житті раз буває вісімнадцять років! А хто ж мене молодую, та й додому проведе! Гоп! (Спалах.) Молодцем!

Оторопілі жінки мимоволі підпорядковуються напору Фотографа, слухняно виконуючи її короткі рішучі команди. Вони підтягуються, чепуряться, на обличчях розквітають посмішки. А Фотограф продовжує в тому ж стрімкому темпі.

А тепер окремо наречену. А ну, красуня, фату поправили, погляд на мене. Щастя, щастя більше! (Спалах.) Колись онукам покажеш, мене з вдячністю згадаєш. Свідок, прошу! Підійшла до нареченої, дивимося сюди! У житті раз буває… (Спалах.) А мами, мами де? Встали поруч!

Мами знехотя, але спритно підкоряються наказам.

Хутко, хутко! Обнялися! (Спалах.) Поцілувались! (Спалах.) Ще раз поцілувалися! (Спалах.) Хто наступний? Бабуся, на передову! Посміхаємося! У житті раз буває вісімнадцять років!

БАБУСЯ.. Почекай, мила, дай зачесатися-но! Надюша, золотко, де гребінець?

ФОТОГРАФ.Ви í так гарні! Обійняли наречену! (Спалах.)

Гості. (Швидко навівши марафет.) Можна í нас?

ФОТОГРАФ.Неодмінно! (Спалах.) Я не прощаюся. Зустрінемось ще раз на реєстрації.

НАДЯ. (По її обличчю пробігла хмара.) Про всяк випадок – до побачення.

Фотограф виходе.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Несподівано б'ючи долонею по столу.) Все! Досить розсиджуватися! Поїду-но я за паршивцем сама. Бачили ви таке – наречену ганьбити, та ще двісті гостей змушувати чекати! Передумав одружуватися – так прийди í скажи чесно, щоб вона могла при всіх тобі в пику плюнути. (Встає.) Збирайся, бабуля, ти мені знадобишся. Надя, чекай. Вже я-то його з-під землі дістану.

Веде Бабусю. Пауза.

Перша Гостя. (Розливаючи напій.) Поки те та се – давайте вип'ємо!

Друга Гостя.Правильно. За наше жіноче щастя!

Всі дружно підтримують тост.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Світлані.) Ніяк у тебе золоті сережки?

СВІТЛАНА.. (З викликом.) Так, а що?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. По-моєму, Свєта, у дев'ятому класі ще зарано золото носити.

СВІТЛАНА.. А по-моєму, Марія Миколаївна, у мене своя мама є.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Слухатися треба взагалі старших, а не тільки маму.

СВІТЛАНА.. Спасибі, що сказали. Я í не знала. (Демонстративно виставляє руку з каблучкою.)

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ти í в школі себе так само ведеш?

СВІТЛАНА.. Ще гірше. Самі знаєте, як важко тепер стало з вчителями. Всі вони відстали від життя í не люблять дітей.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Уявляю, як ти вчишся! Двійок багато?

СВІТЛАНА.. Не переживайте, вчуся добре. А як ви працюєте? Скільки незадовільних оцінок ви поставили за чверть по вашому предмету? Як боретеся за відвідуваність?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Що за безглузді запитання?

СВІТЛАНА.. Думаєте, ваші краще? Як зустрінете школярку, відразу про оцінки. Начебто в нас інших турбот немає.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ти í з мамою така ж зубаста?

СВІТЛАНА.. Ні, з мамою, як би вона себе не вела, я розмовляю м'яко, терпляче, намагаюся виховувати. Звичайно, деколи осадиш, коли особливо дошкуляє, але бити ніколи не б'ю. Знаєте, ласкою легше свого досягти. Í більш педагогічно.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Світо, що за тон?

СВІТЛАНА.. А як ви з мамою розмовляли?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ах ось воно що… Ну, тебе, припустімо, ці справи не стосуються.

СВІТЛАНА.. Як сказати.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Але в одному ти, безумовно, права. Я розмовляла з тобою, як з восьмирічною дитиною, а ти вже майже доросла. Вибач.

СВІТЛАНА.. (Помітно тепліше.) Í ви вибачте.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Виходить, розпитувань про школу ти не любиш. А чим ти займаєшся після школи?

СВІТЛАНА.. Це ви про особисте життя? Його поки немає.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Трохи посміхнувшись.) Í чим ти заповнюєш порожнечу?

СВІТЛАНА.. Ходжу в секцію карате.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Знову мене дурити?

СВІТЛАНА.. Ні, я цілком серйозно. Адже жінка має вміти постояти за себе.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Зітхнувши.) Знаєш, Свєта, я, здається, дійсно трошки відстала від життя. Приходь до мене в гості, поговоримо про те – про се.

Входить Антоніна Прокопівна, в пальто.

НАДЯ. (Здивовано.) Що, Гриша знайшовся?

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Та ні, я за дочею повернулася. Світлана, швидко одягайся! Виявляється, бабуля туди дороги не знає. Пам'ятає тільки, що кам'яний будинок з вікнами, í більше нічого. Така недолуга… (Світлані.) А ну, бігом! (Виходить зі Свєтою.)

Мовчання.

АЛЛА. Мені чомусь здається, що вони взагалі вже не повернуться

ВІРА. Може, поїдемо í ми?

НАДЯ. (Завагавшись.) Ти думаєш?

ВІРА. Скоро Палац закриється.

НАДЯ. Ну що ж… (Знімає фату, обводить поглядом кімнату, немов прощаючись, але не рухається з місця.)

ОЛЕНА.Поясніть в кінці кінців, що відбувається?

Їй ніхто не відповідає.

НАДЯ. (Помітивши, що Марія Миколаївна, збліднувши, тримається за серце.) Що з тобою? Знову серце? (Дістає з сумки ліки.) Випий. (Олені.) Поклич Зінаїду Зіновіївну!

Олена вибігає.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Здається, відлягло. Не звертайте уваги.

Поспішно входить ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА., за нею ОЛЕНА.