Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Що трапилося?

НАДЯ. Мамі недобре. Можна їй полежати десь у тихому місці?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ну звичайно. Ходімо.

НАДЯ. (Підтримуючи матір.) Я піду посиджу з тобою.

ВІРА. Я теж.

НАДЯ. Не треба. Залишися з гостями. (Півголосом.) Займи їх як-небудь.

Гримить черговий весільний марш. ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА. í Надя відводять Марію Миколаївну. У кімнаті залишаються Віра, Алла, Олена í обидві Гості. Пауза.

ВІРА. Ну що, дівчата? Доп'ємо шипучку, чи що?

ДРУГА ГОСТЯ.Ну його до дідька, цей лимонад.

Входить ЛАРИСА.

ЛАРИСА.Вибачте, а Черних ще не приїхав? Нареченому ж теж треба анкету заповнити.

Перша гостя.Чому Черних? Він же Федоров!

ЛАРИСА.Надин наречений? (Дивиться у блокнот.) У мене записано – Григорій Черних.

Перша гостя.Але ми-то прийшли до Григорія Федорова!

ЛАРИСА.Хвилиночку… (Знову дивиться у блокнот.) Федоров í Мурашкіна?

ДРУГА ГОСТЯ. (Зраділо.) Точно! Галка Мурашкіна! Я ж казала – кранівщиця.

ЛАРИСА.Їх зареєстрували вже дві години тому.

ДРУГА ГОСТЯ.Привітали, називається.

Перша гостя.Що робити-то тепер? Може, додому до них побіжимо?

ДРУГА ГОСТЯ.Боляче ти їм зараз потрібна. Галку, чи що, підмінити хочеш? Так ти її краще вранці на крані підміни, а вночі вона í без тебе впорається. (Вірі.) А ваш Гриша теж будівельник?

ВІРА. Ні. Чули про інструментальну групу «Ковбої»? Í назва-то дурнувата… Так він там на гітарі бринькає.

ОЛЕНА. (Розпачливо.) Я, правда, нічого не розумію.

АЛЛА. Í не треба.

Перша гостя. (Нерішуче.) Тоді підемо, чи що?

ДРУГА ГОСТЯ. (Докірливо.) Í Надю в біді кинемо? (Вірі.) Не виженете?

Віра не тільки не засмучена тим, що Гості – знайомі іншого нареченого, а й явно цьому рада.

ВІРА. Дівчата, про що розмова? Сідайте. Í ви теж, ЛАРИСА. Алла, налий-но…

ЛАРИСА.Дякую. Чесно кажучи, втомилася.

Перша гостя.У нас із собою є щось серйозніше, ніж ця водичка. (Дістає пляшку з червоним вином.)

ВІРА. (Зраділо.) Це інша справа. Тоді налий í мені.

Всі цокаються í п'ють.

ДРУГА ГОСТЯ.Ви тільки молодят обстежуєте?

ЛАРИСА.Ні, не обов'язково. Зараз, наприклад, я більше сиджу на другому шлюбі.

Перша гостя.Це як?

ЛАРИСА.Ну, наприклад, задаємо заміжнім жінкам питання: «Чи щасливі ви в шлюбі?» Збираємо відповіді í дізнаємося, яка частка щасливих.

АЛЛА. Í скільки ж?

ЛАРИСА.Менше однієї третини.

ОЛЕНА.Усього?

ВІРА. Так багато?

ЛАРИСА.Потім ставимо те ж питання жінкам, які перебувають у другому шлюбі, які вже, так би мовити, навчені колишнім досвідом, врахували помилки, вміють краще вибрати партнера…

АЛЛА. Í у другому шлюбі щасливих, звичайно, більше?

ЛАРИСА.Ні, ті ж тридцять відсотків.

Всі здивовані.

ДРУГА ГОСТЯ.Ну, а що відповідають чоловіки?

ЛАРИСА.Ми поставили перед ними питання трошечки по-іншому: «Вибрали б знову свою дружину, якщо б змогли почати життя з початку?»

ДРУГА ГОСТЯ. Ну?

ЛАРИСА.Ствердно відповіли лише чверть чоловіків, одружених в перший раз.

ВІРА. А ті, хто другий?

ЛАРИСА.Одна п'ята.

АЛЛА. Ну, í який же вихід?

ЛАРИСА. (Потискуючи плечима.) Треба змінювати себе, а не партнерів, вчитися бути мудрішими, поблажливіше… У двох словах не розкажеш…

Перша гостя.А що ще ви знаєте про шлюб?

ЛАРИСА.Я знаю про шлюб все.

ДРУГА ГОСТЯ.А справа-то, виявляється, у вас важлива. Мені í в голову не приходило.

ЛАРИСА.Ви це моїй завідуючій скажіть. Вона займається психологією бізнесу, í каже, що моя тема занадто дрібна.

Перша гостя.А по-моєму, так дуже навіть значна.

ЛАРИСА.Ще б пак! Мільйон розлучень щороку, мільйон! На два шлюби – розлучення. Скільки дітей без батьків, скільки розбитих долей, скільки нестійких сімей, скільки нервових конфліктів! Мені пропонували те, що називається «великі» теми, але я вирішила: хтось повинен займатися í особистим щастям. Нехай воно ніби й дрібниця, але якщо цих особистостей триста мільйонів, то це вже, вибачте, важливіше всяких «великих» тем.

Перша гостя.А завідувачка?

ЛАРИСА.А що «завідуюча»… Самотня неврастенічка. Мою тему забороняє, а сама за чоловіка віддасть весь свій відділ í вчену ступінь на додачу.

ДРУГА ГОСТЯ.Давайте вип'ємо. За щастя в особистому житті.

Всі з натхненням п'ють. Атмосфера в дружній жіночій компанії стає явно тепліше.

ВІРА. Лариса, а ти все-таки поясни – чому шлюби стали такі розсипчасті? Що за хвороба століття?

ЛАРИСА.Причин багато… Наприклад, жінки стали тепер сильні, самостійні… ну, якщо вже не зовсім, то, у всякому разі, вміють себе показати такими. Вони самі заробляють собі на життя, все вміють, все можуть. Вони тепер не залежать від чоловіків í тому легко з ними розлучаються. А потім починають розуміти, що чоловіки все-таки їм потрібні.

Перша гостя.Та й чоловіки пішли не ті. Їм аби за нашою спиною сховатися.

ВІРА. Не всім. Деяким знову, як у добрі старі часи, хочеться бути нашою опорою í надією. Ось, наприклад, мій перший чоловік. Спочатку, начебто, у нас було нічого, але раптом в один нечудовий день мій правдивий Боренька заявляє, що я характером – танк, а він не хоче бути розчавленим í тому знайшов ніжну квітку, якій потрібен захист í підтримка.

ДРУГА ГОСТЯ.Ну, а ти?

ВІРА. Я починаю його випитувати: «Чим вона краще за мене? Скажи, чому?»

ДРУГА ГОСТЯ.А він?

ВІРА. «Ти сама, – каже, – мужчина. А вона без мене пропаде. Я з нею себе справжнім відчуваю». Нічого, так? Сильних баб – тих кидати можна, вони не пропадуть, а от слабких – ні защо.

Перша гостя.А далі? Сказав í відразу пішов?

ВІРА. Як же, відразу… Чоловіків не знаєте? Довго ще ні на що не міг зважитися. Ходив í нив: «Зроби що-небудь, щоб я залишився». Ну, я взяла í виставила його.

ЛАРИСА.За статистикою, жінка йде на конфлікт в два рази більш охоче чоловіка.

ДРУГА ГОСТЯ.А потім?

ВІРА. Ну, одружується він на ніжній… Через деякий час дзвінок: «Став чайник, скоро прийду». Í дійсно, з'являється – з букетом, але без чемодана. Я його знову виставила.

ДРУГА ГОСТЯ.А потім?

ВІРА. Все.

Перша гостя.Í в мене один час був чоловік. До весілля такі слова казав – заслухаєшся. «Ти для мене, як мрія, як гірська вершина, до якої прагнуть все життя». Це він кіно про альпіністів дивився.

ЛАРИСА.А потім?