Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не кажи дурниць Що могло статися? Зараз з'являться всі як один.

Звучить «Весільний марш» Мендельсона. З'являються Бабуся í Світлана.

А ось í вони! Нарешті! Світлана, скажи Гриші, щоб відразу йшов документи подавати. Адже розписуватися пора, та й у ресторан спізнюємося. Або ні, хай спочатку загляне сюди, щоб з Надею разом. Знайомтесь, хто не знає. Це бабуся Гришина, а це дочка моя, Свєтка. У дев'ятому класі навчається, скоро сама нареченою буде.

НАДЯ. Всі живі-здорові? Я вже хвилюватися почала.

БАБУСЯ.. (Вона трошки окає, говірка у неї співуча í радісна.) Всі здорові, золотко моє, що з нами задіється? Снігу-бач навалило, автобус-от í застряв. Ну í мотор заглух…

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Світлана, чого стоїш? Клич брата.

СВІТЛАНА.. Гриша ще не приїхав.

Антоніна Прокопіївна.Як не приїхав? Хіба ви не разом?

СВІТЛАНА.. Ні. Він послав нас на таксі вперед, щоб ми не мерзли, а сам залишився допомагати. Í тато там же. (Наді.) Гриша просив перед тобою вибачитися. «Передай, – каже, – що я її люблю í скоро-скоро буду».

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Сухо.) Коли «скоро»?

СВІТЛАНА.. Сказав, хвилин через п'ятнадцять. Вони вже до вантажівки трос приладнують í штовхати приготувалися.

НАДЯ. Від серця відлягло. (Обіймає матір.)

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Не розумію, чому ти радієш. Я взагалі нічого не розумію. Чому він надсилає сестру, чому не мчить сам? Адже у нього весілля, єдиний, неповторний день у житті! А він прив'язує якийсь трос!

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Не кидати ж йому батька í друзів.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Батька він міг узяти з собою на тому ж таксі, а друзі í без нього впораються.

БАБУСЯ.. Хороші мої, не гнівайтеся. Свято адже, не турбуйте невістоньку!

НАДЯ. Мама, заспокойся. Бувають же поломки, замети… Нас Гриша попередив, в чому ж його звинувачувати? Все одно ми би не стали реєструватися без його друзів.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ну добре. П'ятнадцять хвилин я почекаю. Але ні секундою більше.

Демонстративно подивившись на годинник, вмощується в крісло, всім своїм виглядом показуючи, що вона «чекає». Інші гості теж розташовуються хто де, гортаючи журнали, шепочучи, походжаючи í т. п. Їх пози í жести передають томливе í нервове очікування.

Перша гостя. (Другій, тихо.) Звідки у Гришка оркестр?

ДРУГА ГОСТЯ.Тут взагалі справа темна. Мені сказали, що він одружується на Галці з третьої житлової контори, а цю Надею звуть.

Перша гостя.Ну, історія звичайна. Вчора Галя, сьогодні НАДЯ.

ДРУГА ГОСТЯ.А може, обставини примусили?

Перша гостя.Які ще обставини?

ДРУГА ГОСТЯ.Ніби не знаєш. Зробив невістоньці подаруночок. До весілля.

Перша гостя.По ній не помітно.

ДРУГА ГОСТЯ.Може, рано ще.

Перша гостя.Ох вже ці подаруночки. Фарбували ми недавно спортзал нітролаком, í Зойку раптом нудити стало. Ну, поклали її на ватник, викликали лікаря, самі фарбуємо, а вона голосить: «Ой, дівчатка, влипла, тільки не знаю від кого: від Мишка або від Миколая». А лікар приїхав, – виявилося від нітролаку: отруїлася.

ДРУГА ГОСТЯ.А ми недавно фарбували епоксидкою, так теж ледве живі залишилися. Хитало, як п'яних, а тіло у пухирях. Так всі здібності втратиш.

Перша гостя.Хоч заплатили?

ДРУГА ГОСТЯ.Як же, дочекаєшся від них.

Перша гостя.А весілля – чула? – з оркестром буде. Шикарно.

ДРУГА ГОСТЯ.Як думаєш, запросять?

Перша гостя.Повинні. Знала б, інші туфлі наділа. У мене для танців, бачила, такі срібні.

АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Тихо, Світі.) Хто ці кралі?

СВІТЛАНА.. Перший раз бачу. Напевно, Наді приятельки.

Входить ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА..

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Надя, де ваш наречений?

НАДЯ. (Винувато.) Зараз буде. Розумієте, неполадки з автобусом… (Знизивши голос.) Скажіть, а буває, що хтось не приходить на своє одруження?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Скільки завгодно. То обидва не з'являються, то жених, то наречена. Частіше, звичайно, наречений. (Схаменувшись.) Але ваш-то обов'язково прийде. (Поспішає до свого кабінету й одразу натискає клавішу переговорного пристрою. Марія Миколаївна слідує за нею.) Раю!

ГОЛОС. Так?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Став на килим тридцять п'яту.

ГОЛОС.А Корнілова í Черних?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Пропускаємо.

ГОЛОС.Зовсім?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Поки.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Увійшла.) Можна? У мене до вас прохання… Дуже важливе…

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Зітхає, передбачаючи неприємну розмову.) Сідайте. Поп'ємо спочатку чайку, а потім вже й про справу. Щось голос сів, гаряченького хочеться… (Розливає чай.)

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Скільки народу у Палаці…

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Не кажіть. Хокейне поле! Погода мерзенна, холод, епідемія грипу, половина наших співробітниць на лікарняному, а женихи та наречені стали як один. Ніщо їх не бере. До того ж п'ятниця – самий пік. А тут ще випуск у військовому училищі.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. При чому тут училище?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ну як же? Перед тим, як розлетітися, курсанти одружуються, í всім потрібно терміново. Ось í крутимося. Í, як завжди, не встигаємо.

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. А якось прискорити процедуру не можна?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Як? На реєстрацію приходять тепер по сто людей. Поки всі перецілуються, перефотографіруються, жах скільки часу витрачається, а норма все та ж – п'ятнадцять хвилин. Í матусі плачуть так, ніби їхні дочки у труну лягають, а не в шлюбну постіль. Поки всіх заспокоїш, випроводиш… Í кожна пара думає, що вона єдина, неповторна, í вона по-своєму права. Але у нас таких єдиних знаєте скільки? Тільки за минулий рік – чотири тисячі вісімсот тридцять сім.

Дзвонить телефон. ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА. вибачається í натискує клавішу.

Слухаю.

ГОЛОС.ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА., тут молоді подають заяву, а дівчині вісімнадцяти немає.

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Так відправте їх.

ГОЛОС.Вона дуже наполягає.

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Знизивши голос.) Вагітна, чи що?

ГОЛОС. Ні. Каже – кохає í не може без нього жити.

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Зітхнувши.) Нехай зайде сюди. (Вимкнувши апарат.) Ви, власне, до мене у справі або просто так?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Не знаю, як í почати… Наречений моєї дочки спізнюється… Чи не можна цим скористатися í відмінити реєстрацію?

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Що значить «скористатися»?

МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Відверто кажучи, я проти цього шлюбу. Це жахлива сім'я… Та й сама Надя, я впевнена, вже шкодує… Я вас дуже прошу.

ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… (Стаючи діловою та офіційною.) Таке прохання повинно виходити від вашої дочки.