Ірина Солодченко - Перекручена реальність

Ніна піднялася з стільця, наче у мареві. Все попливло перед очима і щоб не впасти вона схопилася за одвірки… Що робити? Як жити далі? Переїхати до іншого району? Неможливо…Тут хату дешево продаси, а купити дорожче вона не зможе…А може? І правда… Скільки їй заплатять ті Забарови за моральний збиток? В позові вона вказала 50 тисяч, бо так порадив адвокат…Може якщо їх докласти, то можна буде придбати двокімнатну квартиру у пристойному районі? І хлопчик її піде до нормальної школи, в не в цей розсадник?

Вона ледве доповзла до спальні. І там зі схованки, про яку чоловік не знав, витягла останні три тисячі гривень, які зберігала на чорний день. Поки се та те треба заплатити адвокатові… 400 гривень за годину… Жах…. Потім повернулася до кухні, поставила на вогонь картоплю і увімкнула телевізора. Від міських новин Ніна майже не зомліла: почали вирубувати парк, де вона в дитинстві на гойдалках каталася… А на його місці побудують торгово-розважальний центр…А ще у планах – знесення автовокзалу та оперного театру. І теж заради розважального центру! Просто якась вакханалія …

Вона подерев'яніла, сидячи на дивані…Як страшно жити у цій країні…І чи країна це? Країна для кого? І раптом згадала, що одна подруга запрошувала її поїхати на заробітки до Італії… Ніна уявила собі цю сонячну країну… Вона, Ніна Короєдова – і в Італії? Вона, Ніна зі слобідки, і Італія? Хіба то можливо? А чому б ні? Роботи вона не боїться… Треба буде доглядати за старими бабами, але для цього потрібно зібрати 1000 євро, щоб віддати їх посередникові… Якщо їй присудять за брата навіть тридцять тисяч гривень, то з цих грошей вона і заплатить… І поїде у зовсім нове життя! Знесилена дівчина згадала історії, які розказувала її подруга. Часто українські дівчата виходять заміж за італійців… Старих італійців, звичайно. А вона ще молода, працьовита і з себе нічого…. Це тут вона – ніхто… Порожнє місце… А там… Ніна заплющила очі і побачила себе у залитій сонцем країні. Вона сидить на ганку двоповерхового будинку, а в альтанці, обплетеній виноградними лозами, грається її десятирічний син. З вікна виглядає її другий чоловік, італієць. Старий, та не дід. То в нас чоловіки – в сорок як діди. А той… ЇЇ… Худенький, жвавенький, чорнявенький… Посміхається, бо радий, що має молоду дружину, охайну та чепуруху… Де він таку знайде в Італії? Там жінки так виструнчили своїх чоловіків, що вони і не писнуть. Якось у маршрутці чула розповідь одного хлопця, який жив там два роки і скучав за нашими дівчатами, бо італійки йому здались схожими на трансвеститів… Там вона буде за красуню! Можна залишити все, віддати сина поки що до інтернату, а потім… Коли абияк улаштується, забере його до себе… Як кажуть, безвихідних ситуацій не буває…Завтра і зателефонує тій подрузі… Бач як… Не було б щастя, так нещастя допомогло… Боже, що вона верзе? Вона будуватиме своє щастя на смерті брата?

Який жах – цей глухий кут… І Ніна згадала, як вже намагалася змінити долю. Всі подружки повискакували заміж, а вона до двадцяти п’яти в дівках сиділа… Життя без просвітку! Дуже нервувала із того приводу… І раптом зустрівся Іван. Познайомилися в парку на святкуванні Дня незалежності. Хлопець виявився розлученим і впевнив її, що дружина наставляла йому роги. Повірила… Адже ззовні Іван був вельми гарний, усі подружки тоді їй позаздрили. І ось – фінал… Морально від нього – жодної підтримки.. Навпаки, відчувши якісь проблеми чоловік обожнював їх колупати, розколупувати, шпортати, аж допоки не доведе її до розпачу. Денис називав його енергетичним вампіром… Якось п’яний Іван просидів біля її ліжка до п'ятої ранку, і рот його не затулявся… Все говорив, говорив, говорив… Когось ображав, її ображав, лаявся… Проклинав її померлих родичів, і все таке порожнє, брудне, жахливе… От так із вогню потрапила в полум'я… А тепер ще й син… Що з нього виросте? Братиме приклад з батька… Чим все це закінчиться? Чоловіка з цієї хати нікуди не виженеш. Він вчепився в Ніну, як кліщ і не відпустить від себе, аж допоки не виссе з неї всю кров.

«Хотіла змінити долю, а потрапила у пастку», – згадала вона слова з якогось фільму і знову заревіла.

8

Адвокат підсудного Куреник – колишній слідчий, а адвокат потерпілої Щеглова – колишній прокурор. І це – не випадковість. Прокурори, слідчі й оперативні працівники йдуть у хлібну професію після засвоєння методів роботи каральної системи. До того ж корисні знайомства додають таким перекидькам значної ваги. Та каральний менталітет змінити неможливо. Колишні опери й слідчі плутаються в статтях законів, номерах інструкцій, адже вони звикли до своїх «тлумачень». Сидить такий колишній на судовому засіданні і кисне, адже звик вирішувати питання більш, ніж займатися крутійством. Такому адвокатові не досягти мети за допомогою юридичних комбінацій… Адже яка основа діяльності адвоката? Гнучкість, красномовство, вміння оперувати законами. А яке красномовство в оперативного працівника? Звідки воно візьметься?

Про моральні принципи і згадувати незручно…Нікого не дивує, що ще вчора такі захисники зі шкіри геть лізли, аби «злодій сидів у в'язниці», а сьогодні намагаються цих злодіїв відвести від відповідальності, використовуючи свої знання й досвід. Чи можна при цьому не поступаючись совістю бути повноважними представниками й захисниками порушників законів? Чи припустиме таке? Якщо для цих людей моральні принципи нічого не варті, то хіба вони здатні бути адвокатами? Щоб було зрозуміліше, про що йдеться, нехай читач уявить мента Ларіна в іпостасі адвоката. Або ще краще – Жеглова. Ось Жеглов іде собі у краватці, з портфельчиком, приходить на судове засідання і починає захищати бандита. Важко таке уявити, чи не так? Не те, що важко, а неможливо! Неможливо уявити собі кіно, у якому Жеглов перекваліфікувався у адвокати! А чому? Через те, що споконвічно в людей, як в бджіл та мурах, є своє призначення. І як робоча бджола ніколи не стане маткою, так і Жеглову ніколи не стати адвокатом.

А звідси – корупція. Ще будучи в.о. міністра юстиції Сергій Головатий говорив, що адвокати є активними посередниками при дачі хабарів суддям. «20% опитаних людей вважають, що у вартість адвокатських послуг входить дача хабара судді", – відвів резюме пан Головатий, коли ще був при пам’яті. Проте цивілізований світ знає іншу систему, де випускник юридичного вишу стає спочатку адвокатом, а потім займає найскладніший пост судді, бо набагато важче навчитися захищати людей, ніж їх обвинувачувати.

Адвокат – єдиний з учасників судового процесу, чия праця оплачується за усіма законами комерції. В США гонорар за послуги адвокатів встановлюється за згодою сторін у межах встановлених федеральним статутом адвокатських тарифів. Основні юридичні професії у правових системах загального права – це суддя та адвокат. Через те американська юридична освіта зорієнтована на використання права в інтересах захисту клієнта. Судді Верховного суду призначаються із числа баристерів, якщо вони мають не менше 10 років стажу на цій посаді. Щоб розпочати адвокатську діяльність необхідно пройти тривалий шлях. Особа після здобуття середньої освіти відвідує університетський коледж, в якому вона перебуває три або чотири роки. Потім три роки правничої школи, яких в Америці існує близько двохсот. Наступним етапом є насичений курс і екзамен, який провадиться під контролем суду і є серйозним випробуванням, бо лише незначна кількість студентів його витримує. Проте на сьогодні у половини штатів наявність університетського диплома для заняття адвокатською діяльністю не є обов’язковою. Адвокатська діяльність розглядається у США переважно як звичайний бізнес. Урядовий контроль за діяльністю адвокатів фактично відсутній, немає і відомств (крім судів), які б мали до них якесь відношення. Щодо прокурора, то в Україні він призначається державою. Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор досліджує докази, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому він керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення. Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор має право змінити пред'явлене обвинувачення.