СтаВл Зосімов Премудрословскі - ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив

– Полкан! -оклікнул Оттіла. Пес закрив очі. -Кель, -пёс смикнув вухом, -Джят, джят! -пёс закрив лапою свої очі, -Кель манда, катаген джемеса! -пёс заліз в будку. -Вот, ссука! -по-російськи засмутився Клоп. Саме засмутився, а не образився. Адже ображаються жінки, а засмучуються мужики, думав він і його батько. Але засмутився і взяв камінь з огорожі квіткової грядки.

– Полкан. -бумс, взяв другий, і приїхав перший – Палькань!! – бумс, бумс, -Полкан!!! -бумс, бумс, бумс, -Вилазь падла!!!! -бумс, бумс, бумс, бумс, бумс, і т.д., поки не закінчилися камені в бордюрі квіткаря.

– АААААААААААА!!!!!!!!! -заорала собака від болю і заскиглила. Скул почули навіть сусіди. Оттіла задоволено сіл і видихнув кисень з легень. Далі огляд його побачив за спиною паркан, а зліва -вход в житлову частину барака.

– Оттіла, до тебе прийшли! -крікнула з порога Ізольда. Клоп обернувся. Дружина стояла в по стійці смирно в дверному отворі. З під спідниці несподівано з'явилася мила мордочка Ізі. Йому було вже сімнадцять. І мило посміхнулася кавказькими очима.

– Ти що там робиш? -спросіл офонаревшій папаша – біологічний вітчим.

– А ну виліз з під спідниці! -шлёпнула долонькою по тім'ячку і пхнув голову в себе. Башка зникла.

– Клич їх сюди. -ответіл Оттіла і, взявши цвях в ліву руку, став випрямляти його молотком.

Здалеку в бараці почувся страшний тупий тупіт. Незабаром з'явився Інцефалопат, тягнув злочинця за комір. Витягнув на ганок і жбурнув його в центр хоз.-двору. Злочинець прокатали як м'яч в центр.

– Хто це? -спросіл, убитий сонцем Оттіла.

– Ось, ось, патрон. ІІ-аа! Зловив, апчхи, на гарячому. ІІ-аа. ІІ-аа.

– Що він накоїв? -нехотя запитав дільничний.

– Він, він, апчхи, на звалищі коноплю тер, апчхи, понимашь чи.

– Як тер? -Клоп підняв свої очі на хлопця і машинально вдарив молотком собі по великому пальцю. -Ай, бля!

– Бреше він все. -Хникнул затриманий Ідот, на прізвище Коломіяйцо, син Панкрата – Отамана Місцевого Козацтва та Охорони Дикої Природи.

– Ти, Ідот, що не бузуй, поле зорано було. Калісь, раз потрапив. -рявкнул Клоп.

– Та не тер я! -заридал Ідот. – «Пипець мені від папани буде.» -пролетела в його голові мислячи.

– Ну, що, батька викликати будемо? апчхи, -Спросіл віддихатися Інцефалопат.

– Ти, що, його з сусіднього району тягнув? запитав Клоп і застукав молотком, вирівнюючи цвях.

– Ні, апчхи, -замотал головою пропотевшей Арутун Карапетович. -он тут, на смітнику тер.

– Ну, так що ж будемо робити? А, Ідот?? -Клоп стиснув зуби і знову заїхав за тим же пальцю молотком. -… Встань!!! Коли з тобою я говорю. Хробака не будуй з себе, комаха, що, на плани ходиш?

– Ні. -перестал ридати Ідот, але ще боявся.

– А що ти там робив? -ехідно запитав Оттіла, натягнувши на очниці повіки і звузив їх, як у китайця. -Дрочіл? -растянул посмішку Клоп. -Отвечай! -через мить знову скрикнув Оттіла.

– Я, мені мня.., срал. -прізнался Ідот і подивився на Арутуна, чекає наказу виконання. А цей, -ківнул головою, -меня за комір, ось я і обосрал штани, жопу не встиг витерти, ось в штани баш гавна потрапив і розтер по Ляшко. Тепер палить.

Оттіла проковтнув слину.

– Що ти його привів? Від нього до цих пір лайном тхне за кілометр.

– Так він, апчхи, збираю, тер …!? -ответіл Інцефалопат. -на долоньки подивися, апчхи, вони гашишем вимазані..

– і срал. -добавіл Ідот. -Бумагу з собою не взяв і жопу долоньками витирав.

– Якою рукою? -ехідно запитав Клоп.

– Обома. -Пацан років п'ятнадцяти, кошлатий в стилі панк або чмо, оглянув долоньки і вибрав більш брудну. -вот, цієї.

– А ну ка, Арутун, понюхай. -попросіл Оттіла.

– Що? апчхи. -переспросіл єфрейтор.

– Руку понюхай і зроби санепідеміологічними висновок складу речовини, нанесеного на шкіру. Зрозумів?

Інцефалопат махнув головою на знак згоди і підійшов знехотя до пацану і гидливо підніс долоню до носа. У нюхав пари, які випаровувалися з долоні і похитав кінчиком носа, далі переніссям, потім за інерцією хвиля перейшла на шёкі, лоб і губи, і було видно, як він це все проковтнув. Капелюхів, і пальці долоні Ідота стиснулися різко, затиснувши сильно довгий ніс Арутуна і потягнув до себе.

Арутун схопився за кулак обома руками, зморщив обличчя і спробував відірвати від носа, але пацан раніше розслабив пальці і різко прибрав. Інцефалопат смикнув головою на зад і мало не впав на зад. Оговтався і дав запотиличник Ідоту. Той, не раз отримував подібне, ухилився і Арутун, промазав, пішов по інерції за рукою і впав в квіткову грядку.

– Ну що, смердить? -спросіл Клоп і подав свою ручку колезі, щоб той зміг піднятися.

– Мдаа, апчхи. -Арутун встав сам, відмовившись від пропозицій Клопа.

– Що «Мдаа»?

– Чи не розібрав, апчхи, -заікаясь і тримаючи за ніс, прогундел Арутун.

– А документи ти у нього перевірив?

– Так це приїжджий, апчхи, з Казахстану, де чуйка.

– Яка чуйка?

– Ну, апчхи, долина Чуйська, конопля там росте.

– А Що сюди приїхав? -спросіл Ідота Клоп.

– А Що ти приїхав сюди? -ответіл Ідот.

– Ти що, борзий? Я народився тут.

– Чи не схожий, а що він сюди приїхав? -показал пальцем на Інцефалопата Пацан.

– А в лоб? апчхи.– затряс носом і забризкав слонами по кавказки Арутун.

– Я запитав, Що сюди приїхав?

– Родаки переїхали. Мені і там не кволо жилося. -прогундел підліток.

– І що, анашу забути не можеш? Прет?

– Не розумію про що ви? Кажу ж, срал і долонькою жопу витирав…

– А що ти такий вульгарний? Чи не кенти ж, все таки з тобою базар, а термін… Десятка світить.. че не смієшся?

– Як мінімум, апчхи. -добавіл Арутун. -плюс – опір владі.

Пацан почервонів.

– А що, в Казахстані, за анашу не саджають? -Оттіла змінив тон.

– Ну як, взагалі то садять, -потёр ніс Ідот. -но я працював законно.

– Що, законно? апчхи. -удівілся Арутун.

– Коноплю збирав? Ай! – Оттіла знову саднув молотком по пальцю того ж.

– Як це? Щось ти, апчхи, дурь гониш, чмо. -наехал Арутун.

– Де ти його зловив? -перебіл Клоп. -далеко звідси?

– Та ні, через будинок, на смітнику. Апчхи, і головне вона там рівно росте, як на грядці.. Ти, посадив, апчхи, собака?

– Почекай, Арутун,.. а ну-ка подь сюди? -пріказал Клоп.

Ідот знехотя підійшов.

– Сідай. -указал Оттіла на поруч стоїть відро і перевернув його, але воно виявилося без дна. Ідот сіл.

– Витягни руки до мене, долоньками вниз… Ось. А тепер, Арутун, принеси газету.

– Звідки? апчхи.

– У дружини запитай..

– Пісюна, дай газетку! апчхи.

– Хто? Пісюна?

– Апчхи, апчхи, апчхи … -покраснел Арутун

Ідот за сміявся.

– А ти що іржеш? -Оттіла повернувся до ганку. -Ізольда, принеси сюди папір!

– Сам візьми! Не у мачухи ріс! -рикнула Ізольда.

– Іди, візьми. -вполголоса послав єфрейтора Клоп. Арутун через пів години приніс газету, Оттіла вже встиг сто цвяхів вирівняти.