СтаВл Зосімов Премудрословскі - ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив

Вони незабаром пішли і Оттіла пішов в будинок вечеряти…

АПУЛАЗ 2

Оттіла відкрив примружені очі і в непонятка оглянув кухню. Настав отходняк і йому дуже захотілося жерти, але стіл був порожній.

– Що це було? -подумал він. -Во, накрило!

Оттіла сліз зі стільця і тільки було хотів почати збір продуктів на стіл, як його насторожив тихий і блаженний стогін, що йшов зі спалень житлової частини барака.

– Сара? -мелькнуло у нього в голові. -Но вона ж …?!

Сара була першою донькою Оттілія та Ізольди, але вона мала вроджений порок, тобто, вона була з народження глуха на обидва вуха, сліпа на обидва ока і нема, простіше кажучи, сліпо глухо німа і з цього раніше не було потреби її представляти. Але тепер час настав, тим більше, що стогони, що виходили з глибини барака, належали їй. До речі, бог її нагородив прекрасною фігурою і гарненьким личком.

Але його збентежило і ще одна новина, передана лікарем з Пітера, напередодні після огляду, коли Сара захворіла і про неї всерйоз задумався батько.

– Вона, сир, вагітна, з цього її і нудило. -бистро уклав лікар.

– А хто батько? Адже до неї ні хто не приходить?! -удівілся Клоп. -кроме домочадців.

– Невідомо. Можна провести експертизу на ДНК, але це втручання може чимось зашкодити розвиткові дитини. Коли народиться, тоді і побачите: батько негр чи китаєць. -ответіл доктор і швидко пішов геть. Ізя пішов за ним.

– Доктор, спасибі, що не склали мене.

– По-перше, на спасибі не разжівёшься…

– Ой, вибачте, док. -І Ізя дістав з кишені чекову книжку і відірвав чек з вказаною раніше цифрою і передав доктору.

– Але знайте, -доктор простягнув руку до чеку. -кровосмешеніе, це небезпечна справа. У вісімдесяти дев'яти випадків плід може з'явитися досить неправильним.

– Це як?

– виродків може народитися.

– Хто??? -заорал по ту сторону Клоп і вибіг до співрозмовників.

Що було? Виявляється Ізя і Сара стали дорослими одночасно. Але життя, є життя.

Оттіла змирився з цим на наступний день, адже він сам – син людожера. І що?

…Раптом пролунав різкий хлопок двері опорного кабінету і Оттіла здригнувся.

– Знову не замкнули двері в капцях. -Возмутілся Клоп.

У тій половині барака були вирішувані звуки насильно тягнучи кого то Арутуном.

– Арутун знову когось тягне. -пробормотал Клоп сам собі і глянув на годинник. -Ой, е-травні! Уже три ночі?!

Арутун з'явився в отворі кухні і вигукнув:

– Во! Зловив! -І жбурнув на середину старого, який відсидів за зонами тридцять вісім років. Це було видно по наколках на всьому тілі. Наколки його гріли, як сорочка і з цього він ходив тільки в трусах і навіть взимку. Старий завмер в очікуванні бітія.

– Що це? -спросіл Клоп.

– Вух, апчхи, цей никай той же коноплю тер на смітнику, та ще й бабку Клавку підписав. -Арутун сперся об одвірок ліктем.

– Дааа?! -удівілся Клоп. -І че, вона теж терла?

– Та ще й як, вона такою баш накатала, -І витягнув з кишені більярдний гашишного куля.

– Це, що, все гашиш? -протянул руку і взяв кулю. Покрутив його перед обличчям, понюхав, підкинув. -Лет на п'ятнадцять потягне. Конфіскувати. Ну, че скажеш, дідусь?

– Бреше він все. -скорчілся на підлозі дідуган. -це НЕ Майо.

– А чиє? апчхи.

– Твоє, це він сам.. і вішає на нас, а ми з Клавдією просто трахкали в кущах. І взагалі це кінське лайно.

– Що? -взорвался Інцефалопат. -Інтересно, що кінь робив на смітнику, травичку щипав, яка там не росте? Або шестірню? А, коноплю жер, життя запарила, господар – чмо, ось і вирішив забутися. А тут закортіло.

– Ні, згадав. Проїжджав якийсь то чабан. Нарвав мішок або на тер і поїхав. А що? Вона народна, без охорони, а грошей немає на пійло. А так хочеться забутися. Ось і заїхав чабан.

– Трахкалися, кажеш? -Клоп заліз на стілець. -це не важко перевірити в поліклініці вранці.

– Кого ви слухаєте, Бос, апчхи, -ухмильнулся Арутун. -Всё було так: бабка Клавка гола, вся вимазана вазеліном, тобою, адже спину вона не могла собі намазати? Бігала по смітнику, гублячись про кущі конопель.

– Бігала? -ухмильнулся старий.

– На початку ти їй показав, але ти смердючий, а вона все таки жінка, нехай і стара. І в кущах ви не трахкали, а ти зіскрібав ножем з її тіла прилиплу блаженну пил, сліпая її в кулю. А ніж ти кинув там і ми вранці його знайдемо і на ньому твої відбитки пальців, а на жалі ножа – гаш, тобто наркота.

Старий мовчки лежав і здивовано дивився. Адже все було так, як запропонував версію Арутун?!

– І як вона ще себе ноги не наколола, дура стара. Адже там все селищна лайно лежить з сов деповських часів.

– У сказав! -возгорділся Клоп своїм підлеглим. -І від куди ти це вирахував, колего?

– Хе, сам бачив, хотів на мобілу зняти, але батарея села.

– Шкода. -вздохнул Клоп.

– Що саме? Апчхи. -спросіл Клоп.

– Шкода, що сіла батарея. -Оттіла сліз зі стільця і пройшовся по кімнаті. йміть потрібно було б мізками ворушити.

– Так нісенітниця все це, начальник. Лайно це кінське, а якщо не так, то на місці злочину я не спійманий і все тут просто наїзд, для квартального звіту для премії. -заключіл старий і почав вставати.

– Сиди, апчхи, падло! -піхнул Арутун старого. -Що будемо робити, Патрон?

– Це перевищення повноважень! -возмутілся Старий.

– А ти мовчи! -рявкнул Оттіла. -експертіза покаже. Ти винен і якщо хочеш в зону, то посидиш до ранку, коли приїде експертна лабораторія. Або, я призначаю тобі сто годин роботи в госп. дворі опорного пункту.

– Це де? -спросіл лежить на підлозі кухні старий в труселях.

– Встань і обтрусіть, затриманий. Арутун тобі по дорозі все пояснить. Так, Арутун, мало не забув: візьми з нього чисто сердечне визнання на випадок не явки на праці годинник і знайди ніж, тільки руками його не чіпай, в пакет загорни. А ти, старий, якщо будеш славно відпрацьовувати, то обійдешся всього центнером кабана.

– Во, ще? -возмутілся старий. а вага її де я його візьму?

– Заткнись, апчхи, коли Бос виносить вердикт.

– Еее, до речі можна в обробному вигляді. Іди, завтра о шостій годині починається відпрацювання. Так, і візьми з собою зубну щітку, а миску я тобі знайду. Он, з собачої по черзі їстимеш. Якщо Полкан дозволить. Спатимеш в лазні.

– А можна останнє слово? -спросіл дід.

– Катай!

– А командувати хто буде?

– Тільки я. Іди. І про кабана не забудь…

Інцефалопат проводив старого до виходу з опорного пункту і швиденько попрямував до Босові.

– Що, курнём? апчхи!

– Що? Ви що, колега, наркоман?

– Ні, що ви. Але я подумав, що, апчхи, потрібно провести експертизу?! І негайно.. А то … -Арутун зам'явся.

– А те що? Скисне? -разглядивая баш з усіх боків перепитав Оттіла.

– Ні. Але експертиза. Адже вирок уже винесений?!

– Ким? Суддею?

– Ні, апчхи, Вами, а ви маєте право досудового вердикту особливо дрібних правопорушень, тим більше перед сном якраз…