СтаВл Зосімов Премудрословскі - ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив

– У сортирі думати будеш, а тут, давай, паші. -наехал Ідот, -Що мужика в фарбу вганяє? Хочеш на телебачення потрапити? Сенсація! Брат поимел сестру і народився гуманоїд? Так ти скоріше здохнеш, ніж хтось зверне на це увагу.

– А може ти його батько? -с єхидствувати бабка Клавка.

– Кого, дільничного, чи що? Ти женеш, стара. -І Ідот жбурнув в неї знайдений шматок гною.

– Це ти гусей по гнав. Мова, по-моєму, про зародку Сари йде, а не матері Клопа. -поясніла бабка.

– По-перше, не зародок, а ембріон. Зародок – у безмозкої тварі. А у людини – ембріон. У школі потрібно було вчитися … -заявіл Жаба і глянув скоса на Ідота.

– А по-друге? -напомніла бабка.

– А по-друге.. -І Старий перевів свій погляд на Клопа, але того ніде не було. -А де Клоп? -спросіл він у Клавкі.

– Тільки що тут був. -пожала плечима баба.

– Так він звалив. Кому приємно, коли про тебе говорять. Че там: по-друге? -спросіл Ідот.

– Так це. Оооо?! -Що-то здивував Жаба. -Я тут дірку в стіні знайшов.

– Де? -спросіл Ідот і попрямував до Жабі в глиб сараю.

У стіні перебувала дірка, видом походу на колодязь печі. Вся в кіптяви і кулі.

– Так це піч стара… А може в ній скарб заритий? -обрадовалась стара і прийняла свій первинний вигляд за свої роки. Жаба засунув руку в діру.

– Або капкан від щурів. Хе-хе. -прікололся Ідот.

– Я смерті не боюся. -І Жаба занурив руку по лікоть вглиб.

Раптом щось зашебуршало.

– Ааааа!!! -заорал старий і спробував витягти руку.

– Що,..капкан? -прослезілась бабка. Жаба витріщив очі. Рука застрягла. На лобі у Жаби просочився піт і скажені очі були схожі на потопаючого в останні дві хвилини.

Через мить рука знову завібрувала, та так, що у Жаби затряслися щоки і він різко вирвав руку назовні. У кисті була затиснута суха мумія дохлої усміхненої кішки.

– Во, мати мене в член! -удівілся Жаба і простягнув, дратуючи мордою трупа, до в'ялої пиці Клавдії.

– Уой бай! -дёрнулась бабка і, відстрибнувши на зад, насолода на свій неосяжний зад прям на цвях сто п'ятидесятого розміру довжини в міліметрах, що стирчить з дошки, кинутої нею самою раніше. В зобу дихання в сперло…

– Ха, що я говорив?! що жопой посаджу тебе на кол. -заржал Ідот.

І на привітні Ідотови слова, бабуля гаркнула у все старе горло.

– Пішов на хутір, бабусь ловити. -взбесілась стара і, піднявши ліву поранену сідницю, видерла прибиту дошку до тіла. Гвоздь був іржавий і з рифленою поверхнею як у пилки. З кінця капнула кров. Клавка оглянула його з усіх боків і, відчувши біль, сильно закричала.

– Що іржеш, ублюдок? -заридала вона і жбурнула дошку з закривавленим цвяхом в Ідота. Той ухилився і почав тікати. В догонку полетіли і цеглини, пущені в слід. Один з каменів потрапив кутом по потилиці пацану. Той впав і засмикався.

– Ти що, гониш? -іспугался Жаба.

– Ні що, чи не здохне. -успокоілась бабка Клавка і слюнями помазала рану. Ідот трохи пізніше став хитаючись і присів поруч, тримаючись обома руками за хворе місце.

– Я тебе грохну. -в підлогу голоси прогундел Ідот.

– Про? Дивіться! У неї в череві згорток з мішковини. -Жаба витягнув з живота кішки цей згорток і показав всім.

– Розверни його -попросіл сумний Ідот.

– Може там брюлики? -предположіла, яка забула біль бабка Клавка. -А ти, Щиголь, йди, працюй. -рявкнула вона на Ідота. -твоя прізвище Мухін і ти пролітаєш над частках від скарбу, як муха над Парижем.

– Та що ти говориш? А може ти підеш на хрін, А? -на їхав Ідот. -Зараз як вдарю по циці!

– Еее, хороший! -рикнул Жаба.– Бузу припиняйте обидва. Хочете, щоб пент відібрав? Ділимо на трьох.

– Во! А це уважуха тобі Жаба. Вибач. Я не зовсім розуміють тебе … -обрадовался пріблатнённий Ідот.

– Прощення не проси, я не красна дівиця. Ти не зрозумів інше. Половина мені і половина нам.

– З чого це заради? -возмутілась бабка.

– З того! -оскалілся Жаба. -Я б міг взагалі один все забрати.

– І як це, якщо тут ввечері всіх доглядають, а ти взагалі тут живеш без виходу?

– Так хороший вам кусатися, старички. Розкривай, а то може там взагалі ні хрена стоїть. -вступілся Ідот. -І овчинка вичинки не варта.

Жаба подивився на співвласників скарбу і розірвав без праці гнилу мотузку і став повільно розкривати згорток. Очевидці на сторожа.

– Хе, пляшки. Глиняні…

– Шкаліков…

– За сто мілілітрів кожен…

– Шість штук…

– А що написано?

– О, вони запечатані?!

– Пробкою. Старовинні, напевно…

– А що написано, дай подивитися? -Ідот спробував взяти один шкалик.

– Чи не трошь, нелюд! -шлёпнула по руці бабка пацана.

– Ах, ти ссука … -взорвался Ідот і пхнув бабка Клавку.

– Хорош, кажу! -сказал Жаба і взяв один сто міліметровий шкалик. Очистив етикетку про свої груди і знову придивився … -Що то не по-російськи…

– Дай ка сюди. -протянул руку Ідот і взяв один шкалик. -Смотрі, цифри: тисяча.. вісімсот.. дев'яносто сьомий.. або просто сьомий… Незрозуміло.

– А давай спробуємо?! Вино, піди … -предложіла Клавка.

– Не знаю не знаю. Давай, пробуй, ти баба, тебе і чорт не звалить. -согласілся Жаба.

– Навіщо? -Вмешался Ідот -лучше в Пітері в антиквар здати як є.

– Так по одній спробуємо, ну,.. обмиємо, а решта здамо в антиквар… Так, Жаба?

– Ну, давай, хто перший? -спросіл Ідот.

– Клавка. -сказал Жаба. -вона запропонувала.

– Ну да, якщо не здохне, пити можна.

– Що б ви без мене робили, мужички. А мені і помирати не страшно. Я своє…

– .. Від шоркать. -вставіл Ідот і, відкланявшись, за млів.

– Скотина! -Шлёпнула по плечу долонькою пацана стара і, іклом підчепивши, видерла пробку з бутилькі. Нюхнули. -Віно.. -заулибалась вона і ковтком висмоктала вміст. Проковтнула і крякнула. -Кряааа! кльово.

– Ну що? -спросіл Жаба, заковтнувши слину.

– Нормально. Вже що то в голові заграло.

– Так фуфло це. -брезгліво відповів Ідот, випив свій бутилек.

– Так хрін його знає. Але воно ж старе?! -сказал, оглянувши свій вже порожній бутилек, Жаба.

– А давай ще по одній.. -предложіла весела бабця. -татари без пари не живуть.

– Так залишилося тільки три. -возмутілся Ідот. -Що здавати будемо?

– Слухай, а Що?! Пити, так пити, по-королівськи. Один раз живемо. А бутилькі і так антикварні. Порожні вони або повні. Пляшки цінуються, а не вино.

І вони випили інші три Шкаліков. Сіли на колоду і закурили: Ідот – Мальборо, Жаба – Біломор, а бабка Клавка по-старому – козячу ногу. Так і вирубали, що не докуривши, сидячи…

АПУЛАЗ 4

– Ааааа!! Аааа!!! -послишалось з двору.

– Що таке? -вскочіл з ліжка Оттіла, запитавши сам себе. Його свідомість ще було уві сні і він повільно повалився на подушку і тут же захропів.

– Ааааа!!! -опять схопився Клоп і впав з ліжка вниз головою. -Ой блін. -схватіл він за лоб долонею. -Що кричиш, дура?

До кімнати увійшла бліда Ізольда Фіфовна з розширеними очима, прикриваючи обома руками зазевавшейся рот.