Тетяна Бережна - Любов іншого виміру

– Хай живе Ісус Христос! Хайль Герр Люц!

Бритоголовий юнак з мужніми рисами чистокровного арійця виструнчився, брязнув підборами до блиску начищених чобіт і чітко викинув вперед руку.

– Хайль, і не кричи нам у самі вуха, як різаний, не глухі, – недбало пояснив Сатана.

Поки йшли по коридору, разів десять пролунало «хайль».

– Останнього разу, як Я у тебе був, твої вартові красувалися у формі, здається, американських піхотинців. А зараз у формі «СС», чому?

– А біс їх зна, моїх бритоголових янголів Смерті? Вчора підходе до мене Фріц і просить дозволу знову одягнути форму «СС», мовляв, їм це більше до вподоби. Я дозволив, яка мені різниця! Аби старанно виконували свої обов’язки!… Краще поясни мені, Перший Лицарю Світла, чому моя дівчинка лишилася на самоті з негідником Ричардом? Де були Твої очі?

– Мої очі були на нараді Вищого Світлого Янгольства, Сатано! Здається, неприємна необхідність звітувати один одному не обходить наші з тобою стосунки, та, якщо хочеш знати, Я не вважаю Ричарда негідником, він заслуговує на співчуття, тому Я вирішив, що йому краще змінити обстановку. Сподіваюся, на Дерміді у нього не буде багато часу на болючі спогади про Олену. Що вдієш? На Нижчому рівні інколи трапляються помилки, з рештою, це сито!

– Сито? – процідив скрізь зуби Сатана. – Кожний прошарок Раю, чи Пекла можна вважати ситом! Низка людських перевтілень це постійне пересівання через сита різної дірчатості!

– Глибина, а головне, засіб виразу твоєї філософії вражає! – засміявся Ісус.

Сатана зупинився, повернувся обличчям до Нього.

– А я став простим і не жалкую з цього, мене дратує химерна витіюватість думок Світлого Янгольства! Я продовжу: ось на це сито потрапляє розкішний діамант – моя дівчинка. І що, Ісусе? Для чистої діви райськії кущі не достатньо безпечні? Не треба звітувати мені, просто поясни, чому, Сину Божий? Аби я запросив її у Пекло, жодна пекельна сволота не торкнулася б її навіть хтивим поглядом!

– Не дорікай Мені, Сатано! Здається, і ти, і Я зреагували на вчинок Ричарда миттєво! – вибухнув Ісус.

Люцифер пильно поглянув на Нього, ствердно хитнув головою.

– Пробач, Ісусе. І чого це я зарікаюсь? Уяви: я запрошую її у Пекло. Та вся б Вища сволота, перепрошую, Вища Чорна Янголота роздягала б її хтивими очима! – Сатана важко здихнув. – Кохаю я її, тому і кричав, як навіжений. Мені нестерпно на душі, коли до неї торкається чоловік… Хоча, з іншого боку, як чоловік чоловіка, я розумію Ричарда – вона дуже гарна, зваблива, її хочеться торкатися!

Надзвичайно палка пристрасть у голосі Сатани не сподобалась Ісусу.

– Знову за своє? Як чоловік чоловіка?! Вона не для тебе, а ти не чоловік! – підвищив Він голос.

– Це Ти сказав! А я кажу: вона для мене! А Твоя неточність виглядає образливо: я не людина, але чоловік! Бути людиною і чоловіком це не одне і теж. Я правий? – запально проревів Сатана.

Ісус посміхнувся.

– Здається, я знову втратив рівновагу, – зауважив Сатана, – ось що, давай зараз як слід викупаємося в басейнах і переодягнемося. Від отих смердючих сліз на шкірі можуть виникнути прищі, а ми виглядаємо молодими, гарними, нащо нам такий неприємний клопіт?

– Гаразд, згоден, – засміявся Ісус.

Їм назустріч повагом крокував пекельний лікар Джеймс, англієць за походженням, що потрапив у Чистилище не за такий вже й страшний гріх: вбив свою жінку, що безсоромно зраджувала йому з чоловіками, ще й відверто насміхалась над ним, сповідуючись йому у чисельних зрадах. Остання її зрада з його найліпшим другом перетворила витриманого британця Джеймса на збожеволівшого від болю ревнощів Отелло, і він всадив у її серце скальпель. Джеймс давно вже спокутав цей гріх, і за надзвичайно сумлінну працю та виключну порядність його було запрошено у Рай, та тортури від свого гріха і звичка піклуватися про здоров’я Сатани не відпускали Джеймса у світ Світлого Щастя. Він віддано служив Люциферу, був і за лікаря, і за порадника, що мав неабиякий вплив на Володаря Пекла. До порад Джеймса Сатана завжди прислухався, не зважаючи на свій вулканічний норов та різкі зміни настрою.

Тож і зараз Джеймс ввічливо привітав Його Світлість Ісуса Христа і прискіпливо поглянув на Сатану.

– Жахливо виглядаєте, сер! – відверто заявив він Люциферу. – Бліді, синці під очима, віскі Вас занапастять!

– Що вдієш, Джеймсе? Такий вже я є! – кинув Сатана і розпорядився: – Нехай Ісусу приготують білий басейн за номером сім, а мені чорний за номером тринадцять і принесуть склянку віскі.

– Перепрошую, сер. Вам принесуть морквяний сік, – суворо відказав Джеймс.

– А, може, ще й клізму зроблять?! – вибухнув Сатана.

– Згоден, чудова думка, сер! З неї і почнемо, потім сік, басейн і легка вечеря.

– Хоч би не соромив мене перед Ісусом переліком отих гидотних процедур, Джеймсе!

– Вибачте, мілорде Ісусе, та такі вже мої обов’язки! – і Джеймс поклонився Спасителю: – За хвилину Ваш басейн буде до Ваших послуг, Ваша Божа Світлість.

– Дякую, Джеймсе. Сатано, тобі пощастило з лікарем!

Син Божий і Сатана розійшлися приймати водні процедури. Люцифер увійшов у кімнату з чорним басейном.

– Дозвольте, сер, я огляну Вас, – звернувся до нього Джеймс.

Сатана скинув одяг. Його висока, широкоплеча статура була б бездоганною, аби не одна неприємна «дрібниця»: на пружних грудях кровоточило і гноїлося огидне тавро Звіра у вигляді трьох шестірок.

– Сьогодні ще гірше, ніж учора, – констатував лікар, – дуже болить?

– Болить, Джеймсе, болить! Вприсни мені морфій, щоб я міг пристойно поспілкуватися з Ісусом.

– Гаразд, сер, але дозвольте мені повикидати Ваше віскі і кубинські сигари, інакше тавро зжере Вас! І не ображайтеся, сер Сатано. На що Ви себе перетворили? Якщо юна леді така, як Ви мені розказали, на біса Ви їй потрібні з таким жахливим виглядом, сер?!

– Добре, Джеймсе, твоя взяла!

Спаситель сидів у вітальні «бароко». Йому подобалася ця кімната. Затишно, розкішно, просторо і просто. Приємно тріщали дрова у гарному комині.

– «У Сатани є смак, розуміється на красі», – не вперше відзначив про себе Ісус.

Чекаючи на Сатану, Він розглядав фігури на шаховій дошці. За дверима вітальні все ближче і ближче лунало: – «Хайль, Герр Люц!»

Нарешті на порозі виникла постать Сатани, він був у довгому шовковому халаті чорного кольору. Такий же халат був і на Спасителі.

– Тобі не набридло це бісове «хайль»? Нащо стільки вартових на одному поверсі? Яка чисельність твого війська янголів Смерті, Сатано? – запитав Ісус, вивчаючи шахову комбінацію.

Після процедур Люцифер виглядав значно краще, під впливом морфію його зелені очі набули таємничого блиску, він майже не відчував тавра.

– Сину Божий, це лукаве питання! Ми вороги, тож я маю право не відповідати, але скажу: чисельність мого війська дуже значна і кожного свого солдата я знаю в обличчя і пам’ятаю його ім’я! А дозволь поцікавитися, чи знаєш Ти чисельність свого гарему, чи пам’ятаєш ім’я кожної пречистої діви, Твоєї нареченої?