Тетяна Бережна - Любов іншого виміру

– Не удивляйся, Сатана. Не хуже тебя разбираюсь в ценности души и красоты. Я всегда буду рядом с ней, всегда буду защищать ее и, прежде всего, от нечистой силы. – і Спаситель кинув на Люцифера твердий, вольовий погляд.

Сатана встав, заметушився по вітальні, розкурив сигару, знову сів.

– Дякую за відвертість, Лицарю Світла і Любові!

– Не варто, Лицарю Мороку і Жаху! – озвався Ісус.

Стосунки між Спасителем і Люцифером були складними, але щирими. Протиріччя у поглядах то поєднували їх, то роз’єднували. Вони були супротивниками, що поважали один в одному силу та розум.

– У Нижчому Раю складають анекдоти про твою грішну пристрасть до жінок, про твої чисельні спокуси та пригоди, Сатано! Вгамуйся нарешті! Не заводь себе, не тіш розбещену уяву сценами прелюбодійства з чистою дівою! Вона не для тебе! – чітко виголосив Ісус.

В яскраво-зелених очах Диявола спалахнула шалена лють.

– Мені байдуже до анекдотів і пліток Нижчих Янголів, не дарма Фобос називає їх тупаками! – Сатана перехилив келих вина. – Хтиві пригоди, спокуси, пристрасті! Давно минулося все це… Хіба сучасну жінку є необхідність спокушати? Та вона сама спокусить будь-кого! Ти знаєш, скільки разів я мусив втікати від розкутих наполегливих жінок останнім часом? Та для них не існує ніяких моральних перешкод! Їх не лякає навіть СНІД!

Ісус невимушено розреготався.

– Дивуєш ти Мене, Сатано! Ти втікаєш від жінок? Кумедне видовище! – крізь сміх зауважив Він.

– Так, втікаю. Що смішного? Набридли мені ці емансиповані самозакохані жінки, пекельно набридли! Мені байдуже до багатих манірних шльондр з вищого кола, та й до дешевих повій теж. Я ж бачу жінку куди краще, ніж земний чоловік. Досить мені трохи зосередити на ній погляд і я бачу геть усе – силіконові груди і вуста, штучні нігті, накладні вії. Бачу, який великий ніс був у неї до пластичної операції, бачу, як у її шлунку перетравлюються шматки гамбургера, ну і звісно, які думки панують у її пустій голові!

– А Я концентрую свою увагу лише на людських головах і душах, Сатано.

– І тільки?

– З обраними співпрацюю, хіба це таємниця для тебе?

Тиша сповнила вітальню. Сатана підвівся, підкинув у комин дров. Спаситель поглянув у вікно – стемніло, настала пекельна ніч. Раптом колосальної потужності блискавка розколола небо, жахливим монстром прогуркотів грім і суцільна водяна стіна миттєво оточила замок. До шибок вікон поприбивало пекельний летучий непотріб: кажанів, птеродактилів, птахо-ящерів, птахо-зміїв, рибо-птахів і ще щось незрозуміле.

Звірята міцно притиснулись жалюгідними тільцями до шибок вікон, їх огидні мордочки порозплющувало до мерзоти, та в гострих оченятах була цікавість: вони розглядали затишну вітальню, Ісуса, Сатану.

– Дітлашки мої манюні, прилетіли до татуся? – розчулився Диявол і посміхнувся до огидної малечі.

Ісус скривився, відвернувся від вікна.

– Ніч буде тривати довго?

– Запланована на дві години, дощ – на десять хвилин.

Ісус поглянув на Люцифера співчутливо.

– Ти таки навіжений, Сатано! Кричав, що одружишся з нею… А як ти уявляєш спільне життя з юною дружиною? Оці чудовиська, Кровоспад, море Крові, зойки мучеників! Хіба чиста душа діви в змозі звикнути до пекельних жахів? Я ще досі не звик!

– Ісусе, Ти віриш, що я кохаю? – і Люцифер прямо поглянув Йому в очі.

– Як не дивно, вірю. Хоча кого ти тільки не кохав! Здається, всіх найвидатніших красунь всіх часів і народів. Я не правий?

– Не зовсім, то були захоплення, сильні захоплення. А кохаю я вперше у своєму проклятому житті. Розумієш, раніше мені і на думку не спадало одружуватися! Хочу, щоб вона завжди була поряд. Знаю, Пекло налякає її, але я щось придумаю, аби вона тільки погодилась!

Ісус важко зітхнув, махнув у досаді рукою.

– Ти і на неї поглянув безсоромним поглядом, як зустрів? До речі, де ти її зустрів? – якось дивно запитав Ісус, в Його глибоких синіх очах майнув смуток.

Очі Диявола погострішали від напруження думок.

– Ти не в гуморі, Сину Божий, Сину Людський! Твоя душа збентежена: Ісус-чоловік здивував Ісуса-Бога! Ісус з Назарету подарував моїй дівчинці білі троянди, ще й записку прилаштував з побажаннями успіхів у райських науках!

– Воістину, нічого немає таємного, що не стало б явним, – у голосі Ісуса промайнуло ледь помітне роздратування, – Сатана з Пекла подарував їй чорні троянди! А що в його записці? «Завжди до твоїх послуг, Володарко мого серця, навіки твій»?!

Сатана мовчав, відвівши очі.

– Що це, Люцифере? Вибух ревнощів?… До Ісуса-чоловіка? Цей чоловік не супротивник тобі, Його давно скорив Ісус-Бог! Остерігайся Ісуса-Бога, Він доволі могутній супротивник, що захистить її від нечистої сили.

– А я, звісно, носій цієї огидної Тобі сили? Прокажений, проклятий Богом і людьми, таврований Звір, найхтивіший спокусник, перший покидьок Всесвіту, кат людства, хай йому біс! – вибухнув Сатана.

– Годі, Сатано, годі! Регалій забагато! Носій не носій! Не в цьому річ, вона ще дитина, не турбуй її, не бентеж юну душу спокусами, на ній призначення!

– Призначення, Ісусе? Її призначення – стати моїм спасінням! – вперто вигукнув Люцифер.

– А! – Ісус безнадійно махнув рукою. – Так де ти її зустрів?

– У Зоні, тобто в Україні, у промисловому місті, – він відпив вина, посміхнувся, – знайшов перлину на смітнику! Вона щось роздивлялася біля таких різнокольорових будочок. Люди там називають їх кіосками.

– А ти що там робив?

– Відслідковував пересування значних сум грошей. Ти знаєш, моя агентурна мережа оплітає всю Землю. Повідомлення українських агентів зацікавили мене: у країні злидні, страшне безробіття, заводи пограбовані, не працюють, люди не отримують місяцями платню, сім мільйонів українців шукають щастя за кордоном… До речі, Ти говорив з Батьком про самовбивць?

– Говорив, Він запрошує тебе на нараду.

– Добре, бо приймати мені їх нікуди, прошарки Пекла кишать грішниками, як зіпсоване м’ясо червами! Конкуренцію Пеклу складають хіба що українські та російські тюрми… Нехай цих збожеволівших з відчаю приймає Сірий світ. Так от, на тлі зубожіння і вимирання народу…

– Он як! Вимирання? – гнівно перепитав Ісус.

– Так, вимирання, бо дітей у тій країні не народжують, а якщо щось і народжується, то хворе. Не дивно, найгидотніше екологічне довкілля у Європі! Уяви: замість води там вживають каналізаційні стоки і називають ту мерзоту дніпровою водою! А про забруднення повітря і рівень радіації і говорити нічого!

– Поздоровляю, Сатано! Догосподарювався! – розчаровано кинув Ісус і з глибини Його синіх очей виринула Божа журба.

– Не дорікай мені, Сину Божий! Ми обоє знаємо, що «людина» – звучить не дуже гордо. Після тих клятих вибухів у Хіросімі і Нагасакі я не втручаюся у життя людей, не кидаю їм прозорих натяків, як поліпшити життя… Розчарувало мене людство остаточно, ця його ненажерність сарани! – роздратовано мотнув головою. – Моє Чорне Лицарство Смерті кружляє над хворим тілом Землі хижими кібцями, але ледь встигає видзьобувати паразитів з її виразок. Ця бісова покидь так швидко плодиться!