СтаВл Зосимов Премудрословски - НА ДНІ. Гумористична правда

– – А як же вони туди замоталися?

Доставивши нас в чергове відділення міліції, черговий наказав закрити нашу банду в мавпятник, де вже вялілісь два туркмена і вошивий, смердючий, бездомний чмо, одягнений в зимову, хоча спека за бортом була плюс тридцять, а він ще й в зимовій шапці. І каже без попиту, що з риболовлі, мовляв, вранці холодно, а сам чеше то лопатки, то сідниця, то шию, то пахву, то підошву, не знімаючи черевик, то пах і інші місця. І це правда.

Фіону ми завели в клітку пахви і поклали на лаву очікування. Той звільнився на спину і захропів, відкривши рот по саме не хочу, від куди витікала повільно слина і плуталася, сповиваючи волосного бороди і вусів. Присівши на слиз мухи липли, як до отруйної липучці від москітів. Серафим подрёмивал сидячи. А я намагався залишки грошей заховати в підошву, там у мене був вбудований гаманець-тайник. Несподівано решітка відчинилися і в усередину зайшов самий здоровий, напевно, з усього ГУВС, андроїд з автоматом на плечі. Він повільно, поїдаючи очима, оглянув Чмиря, потім, як орел кинув погляд на азіатських близнюків різного віку, ті аж прилипли від погляду охоронця до стіни, розкривши очні вузькі прощеліни до п'яти рублевої монети, обізвав зіницями нас і зупинив погляд на сплячому Фионе, у якого на той час в коло рота вже кружляв рій мух, нагадуючи воронку смерчу. Серафим відкрив ліве око і промовив:

– – Командир, добий його! – І сиділи за барною стійкою чергові, бризкаючи не вихована слиною в коло, за сміялися. Жлоб в бронежилеті холоднокровно, скриплячи кістками шийного хребця, повернув голову, не рушаючи з місця і фальцетом, тобто, голосом, як у маленької дівчинки, суворо підірвав:

– – Ти, розумник, з речами на вихід.., Швидко!!

Серафим повільно похитав головою, щоб своїми зіницями вловити погляд охоронця порядку, повільно підвівся і вийшов з накопичувача.

– – ПІБ. – спросіл черговий.

– – Я?! Батько Серафим! – гордо відповів старий чернець і погладив бородищу свою.

– – Я сказав, ПІБ!! – наехал черговий. – ілі в камеру підеш на три доби.

– – Бидло Сергій Байтулеуовіч. – оскорблённо назвав своє ім'я мирське Серафим. – прокляну. – прошіпел він.

– – Що?? – переспросіл мент.

– – Кажу, що це ім'я я носив давно, до постригу і прийняття обіду безшлюбності. – заявіл він і знову прошипів. – Прокляну.

– – Я тобі щас кийком поміж ніг заїду. – рикнул другий, стоїть по зади батька святого. – Правільно, зараз же вже ніч?!

– – Вранці – Бидло, а ввечері.. – дополніл поруч сидить.

– – Це не так, я в вірі вже двадцять рочків. – занил, як дитина у якого забирають льодяник.

– – Чуєш, Серафим, він же – Бидло..

– – Він же Чикатило. – перебів, додав здоровий мент.

– – А ти мощі свого тёскі бачив?

– – Так, о, начальницький!

– -Ось як! – дежурний за посміхався. – І кістка вкрав? принесення засміялися. – І приїхав до Пітера її побаще продати?! – гогот посилився.

– – Чи не богохульство, антихрист, Ірод царя небесного, а то я вас усіх прокляну!!!! – випучіл очі Серафим і ненавмисно по-старечому пернул.

– – А ось пердеть тут не треба. – заметіл черговий.

– – Так це він так проклинає. – добавіл стоїть по зади мент. Серафим ще більше розкрив свої розкосі очі, зіниці яких були: один – темно-зелений, а інший – світло-коричневий.

– – А хочеш, я тебе щас прокляну? – спросіл здоровий з автоматом. – короче, будеш геть, парашу в сараї у нас у відділі щас чистити.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.