Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

БЯНКА. Я боюся.

КАССІО. Чого ти боїшся? Що тобі буде замало?

БЯНКА. Не жартуй. Не хочу я до тебе йти, і все.

КАССІО. Чому?

БЯНКА. А раптом ти вбивця?

ЕМІЛІЯ. Бянко, перестань. Нам і так не по собі.

ОТЕЛЛО. Ну що, пішли?

ЛЮДОВІКО. Пішли.

Актори поволі, один за одним, розходяться.

КІНЕЦЬ ПЕРШОГО ДІЇ

ДІЯ ДРУГА

Те ж місце дії п'ятнадцять хвилин по тому. Бянка виходить на сцену і обережно сідає, боязко оглядаючись. При кожному стукоті і шереху вона здригається. Чути чиїсь кроки. Бянка підхоплюється і хоче сховатися за завісу, але, злякавшись фатального місця ще більше, ховається за столом. Входить КАССІО.

КАССІО. Бянко, що ти там робиш?

БЯНКА. Я?

КАССІО. Ти.

БЯНКА. Нічого.

КАССІО. Раз ти так боїшся, сиділа б у себе в гримерці.

БЯНКА. Там одній мені ще страшніше. Тому я і пішла звідти.

КАССІО. Тепер ти не один, а зі мною. Не бійся, коли я тебе і задушу, то тільки в своїх обіймах.

БЯНКА. А я й не боюся. У мене з собою ніж, яким я різала ковбасу.

КАССІО. Дуже розумно. Але тільки сховай його, про всяк випадок, кудись подалі. Ну, заспокоїлася?

БЯНКА. (Сідаючи від Кассіо на порядній відстані.) Так.

КАССІО. Бянко, я ось все думаю: чому ти моя коханка тільки на сцені? Чому б нам не спробувати це і в житті?

БЯНКА. Скажи: чи є хоч одна актриса в нашому театрі, якій би ти не робив цю пропозицію?

КАССІО. При чому тут інші актриси? Адже ми з тобою зараз партнери. Людовіко вимагає від нас вживатися в роль. Так давай виконувати вказівки режисера. На сцені ти виглядаєш першокласної куртизанкою. А як насправді?

БЯНКА. Я й насправді в повному порядку. Люди задоволені.

КАССІО. То чому б і нам з тобою не зайнятися цим? Ти хіба не хочеш?

БЯНКА. Хочу. Дуже хочу. Але не з тобою.

КАССІО. За що мені така немилість?

БЯНКА. (Кокетліво.) Милості ти ще не заслужив.

КАССІО. Якщо мова йде про подарунки і все інше, то за цим справа не стане.

БЯНКА. (Набагато тепліше.) Цікаво, звідки в тебе завжди є гроші? Ти ж актор.

КАССІО. На словах, а на ділі – бізнес. Ось я зайнявся бізнесом.

БЯНКА. І яким?

КАССІО. Утримую стриптиз-клуб. Хочеш піти до мене працювати? Фігура у тебе нормальна, ноги – те що треба… За одну ніч заробиш стільки ж, скільки за місяць у театрі. Трохи підучитися – і вперед.

БЯНКА. Я знаю інше заняття, за одну ніч можна заробити ще більше. І вчитися не треба.

КАССІО. І ти цим займаєшся?

БЯНКА. Це вже моя справа.

КАССІО. Ну що ж, одне другому ж не заважає. (Сідає поруч з Б'янкой.)

БЯНКА. Хто, по-твоєму, вбив Дездемону? Невже Отелло? Адже він такий добродушний ведмідь.

КАССІО. Саме так – ведмідь. Подумай сама: п'єса називається «Отелло», а всі говорять і пишуть тільки про Дездемону. Ось він і озвірів.

БЯНКА. По-моєму, ти його ненавидиш. За що?

КАССІО. Я його не ненавиджу. Я заздрю. А якщо завтра його спіткає невдача, я знову буду його любити, як рідного брата.

БЯНКА. І все тому, що ти сам хотів зіграти Отелло?

КАССІО. І ще зіграю, ось побачиш. Так ти підеш працювати до мене в клуб?

БЯНКА. Не знаю. Я подумаю.

КАССІО. Як хочеш. Гвалтувати тебе я не збираюся.

БЯНКА. Мене неможливо згвалтувати: я завжди вчасно віддаюся сама.

КАССІО. То чому б тобі не віддатися і мені? Я маю на увазі – моїй фірмі.

БЯНКА. Спочатку подивлюся, кому дістанеться роль Дездемони.

КАССІО. (Здивовано) Ти хочеш зіграти Дездемону?

БЯНКА. Чому б ні? Адже вакансія – звільнилася.

КАССІО. А ти однак дівчинка з честолюбством.

БЯНКА. Інакше не проб'єшся. Підтримай мене, а я, коли стану Дездемоною, вимагатиму, щоб ти грав ОТЕЛЛО.

КАССІО. Ну, а на твою прихильність я зможу розраховувати?

БЯНКА. (Дуже тепло.) Чи варто говорити про такі дрібниці? Завжди можна домовитися.

Кассіо обіймає Бянку, але в цей момент входять Отелло і ЯГО.

ЯГО. Що нового?

КАССІО. (Відпускаючи Бянку.) Нічого. Що може бути нового?

Входять Емілія і ЛЮДОВІКО.

ЛЮДОВІКО. Ну, всі в зборі? (І, оскільки всі мовчать, продовжує.) Які будуть заяви? Може, хто-небудь хоче у чомусь зізнатись?

Всі мовчать.

Тоді я спитаю інакше: які будуть пропозиції?

ЯГО. Я гадаю так: чого нам самим копирсатися в цій справі? Є компетентні органи, професіонали – нехай вони цим і займуться.

ЛЮДОВІКО. Одним словом: міліцію викликати?

ЯГО. Ну так. По-моєму, нам давно слід було це зробити.

ОТЕЛЛО. І заодно швидку допомогу.

ЯГО. Похопилися – «швидку»…

ЛЮДОВІКО. Є інші пропозиції?

Всі мовчать. Людовіко дістає мобільний телефон.

Хто буде дзвонити?

Пауза.

ЯГО. Ви і дзвоніть. Ви ж у нас головний. (І додає.) Вам і відповідальність нести.

Людовіко опускає телефон.

ЛЮДОВІКО. Чому мені? Причому тут я? Чому, наприклад, не Отелло?

ЯГО. Звоніть, міліція розбереться.

Людовіко знову хоче набрати номер.

КАССІО. Стривайте. У мене пропозиція. Що буде доброго в тім, якщо просто зараз приїде сюди міліція? Нагрянуть слідчі, фотографи, репортери, почнуться питання, допити, протоколи… А що ти робив, а де ти стояв, а чи були у тебе інтимні стосунки з потерпілою… Розгориться скандал. Нам це треба?

ЛЮДОВІКО. Так що – не телефонувати, чи що?

ЯГО. Ні, чому, дзвонити. Але не зараз. Все це, дійсно, можна відкласти до ранку.

ЕМІЛІЯ. А й справді, не потрібно ніякої спішності. Правда, Дездемона відійшла в кращий світ, але це ще не є причиною, щоб ми не відсвяткували прем'єру. Гарували на репетиціях стільки місяців, заслужили на такий успіх, і що ж – навіть не відзначити?

ОТЕЛЛО. Правильно. Наїмося, нап'ємося, а тоді вже хай і приїжджають.

БЯНКА. Маємо ж ми право після такої роботи трішки повеселитися.

КАССІО. Я впевнений, що Дездемона сама схвалила б таке рішення. Врешті-решт, ми святкуємо і її успіх.

ЕМІЛІЯ. Будемо вважати, що в думках вона з нами.

ОТЕЛЛО. Дуже добре! (Піднімається з келихом.) Я пропоную випити за успіх Дездемони!

Усі дружно піднімають келихи.

ЛЮДОВІКО. Стривайте! Як ми пояснимо міліції, що не викликали її одразу?

ЯГО. А нічого пояснювати і не доведеться. Ми спокійно сиділи до ранку і мирно пили. Тільки коли зібралися розходитися, помітили, що вона непорушно лежить в ліжку. Одразу зателефонували. Ось і все.

ЛЮДОВІКО. Ну, якщо так … (Піднімає келих.) За здоров'я Дездемони!

Всі помітно повеселішали.

ЕМІЛІЯ. А давайте вип'ємо за нашого режисера, який згуртував нас у дружну команду однодумців і привів до заслуженому успіху.

БЯНКА. Браво!

Жінки цілують Людовіко, чоловіки тиснуть йому руку.

ОТЕЛЛО. (Поднімаючись.) За наше акторське братство!

ЯГО. За це ми вже пили.

ОТЕЛЛО. Так? Ну, нічого, вип'ємо ще раз. Ви ж знаєте: це мій улюблений тост. Не знаю, чому, але на душі якось полегшало. Марік, дай закурити. Тобто я хотів сказати