Валентин Красногоров - Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18

«Любий Кассіо, дозволь мені… так би мовити…

Ну, загалом, це… дай мені сигарету».

КАССІО. Я дивлюся, ти вже добряче набрався.

ОТЕЛЛО. А чому б і ні? Такий радісний день: прем'єра, зоряна роль, успіх… Завтра я зіграю ще краще.

ЯГО. «Завтра» … Ще невідомо, що буде завтра. Можливо, вже зранку тебе, а то і нас всіх заарештують. І вже в усякому разі спектакль доведеться скасувати.

ЛЮДОВІКО. (Занепокоєно.) Скасувати? Після такого успіху?

ЯГО. А прокурору все одно: поки вони з цією справою не розберуться, нікого з нас не випустять.

ЛЮДОВІКО. Але як же так? Я ж запросив на завтрашній спектакль критиків, телебачення, навіть одного столичного журналіста… Про мене б заговорили… Може б, я б, нарешті отримав свій театр…

ЯГО. О, про вас тепер заговорять, не хвилюйтеся.

ЛЮДОВІКО. Ні-ні, скасування вистави допустити не можна.

ЕМІЛІЯ. Ні в якому разі. Я теж запросила на завтрашній вечір дуже важливих для мене людей.

БЯНКА. І я хочу вийти на сцену. У мене такий розкішний костюм. Дарма його шили, чи що?

ОТЕЛЛО. Не знаю, заарештують мене чи ні, але зіграти хоча б ще один спектакль дуже хочеться.

КАССІО. У мене нова ідея! Хочете послухати?

Всі замовкають.

ЕМІЛІЯ. Ну?

КАССІО. А що якщо взагалі нічого нікому не повідомляти? Врешті-решт, ми не зобов'язані були заглядати в її ліжко. Вахтер сказав, що Дездемона пішла з театру – і все. Ми взагалі нічого не знаємо. Відсвяткували прем'єру і розійшлися.

Пауза. Всі переварюють почуте.

ЛЮДОВІКО. І що нам це дасть?

КАССІО. Декорації встановлені, на сцену ніхто не зайде. Відповідно, тіло Дездемони виявиться тільки завтра ввечері. Поки переварять новину, поки повідомлять директору, поки викличуть слідчих, поки те, та се, скасувати виставу вже не встигнуть, і, принаймні, хоча б один раз ми ще зіграємо.

ЕМІЛІЯ. Непогана думка.

ЯГО. Ідея гарна, але хто-небудь обов'язково проговориться. Бянка перша не втримається повідомити по секрету радісну новину чотирьом-п'яти найближчим подругам. Інакше вона просто трісне від надлишку інформації.

БЯНКА. Що я, дурна, чи що?

КАССІО. Давайте дамо клятву мовчати.

ЛЮДОВІКО. Наслідки балаканини повинні бути зрозумілі кожному і без клятви. Якщо з'ясується, що ми знали і не сказали, нас усіх посадять за приховування і співучасть.

КАССІО. Ну, то що ж ми вирішимо?

ОТЕЛЛО. Не повідомляти.

КАССІО. Хто проти?

Всі мовчать.

Прийнято одноголосно.

ОТЕЛЛО. Дуже добре. Ось так сидимо, п'ємо, і потроху одна за одною приходять в голову світлі думки. (Випиває неабияку дозу.)

ЕМІЛІЯ. До речі, мені як раз в голову прийшла ще одна думка. Правда не знаю, світла чи ні.

КАССІО. Що ж, послухаємо.

ЕМІЛІЯ. Вагаюсь, чи варто говорити…

ОТЕЛЛО. Не тягни, викладуй.

ЕМІЛІЯ. Треба зробити так, щоб тіло Дездемони зникло з театру.

Всі вражені.

ОТЕЛЛО. Я щось не розумію. Хіба це можливо?

ЕМІЛІЯ. Чому ні? Винести її звідси, і все.

КАССІО. Куди?

ЕМІЛІЯ. Не знаю. Важливо не куди, а звідки. Головне, щоб тут її не було.

ЛЮДОВІКО. Поясни.

ЕМІЛІЯ. Якщо її знайдуть тут завтра, ми так чи інакше будемо втягнуті в цю історію. Допити під присягою, бесіди зі слідчими, виклики до суду, шум у газетах… А якщо її тут не буде, ми тут ні при чому. Немає Дездемони – немає проблеми.

ЛЮДОВІКО. Це, дійсно, світла думка. Потрібно обдумати деталі.

ОТЕЛЛО. А куди ми сховаємо труп? Закопаємо?

ЯГО. Ми ж у місті. У тебе є лопата і кайло, щоб довбати асфальт?

КАССІО. І гудрон, щоб потім знову заасфальтувати могилу.

БЯНКА. Може, просто кинути її в річку?

ЯГО. Ось що я пропоную. Наша примадонна прийшла до театру в розкішній сукні та дорогому пальто.

ЕМІЛІЯ. Які їй подарував її коханець.

ЯГО. Навіщо про це нагадувати?

ЕМІЛІЯ. Я просто хочу сказати, що ти такі подарунки робити їй не міг.

ЛЮДОВІКО. Емілія, не перебивай. ( ЯГО. ) Що далі?

ЯГО. У Отелло є машина. Ми роздягаємо Дездемону, вивозимо звідси і залишаємо на вулиці біля її будинку. Тоді всі подумають, що її вбили по дорозі додому з метою пограбування.

ОТЕЛЛО. Геніально. Я завжди знав, що Яго розумніший за нас усіх.

КАССІО. А хто серед нас, по-твоєму, всіх дурніший?

ОТЕЛЛО. Ти на що натякаєш?

КАССІО. Я не натякаю, я просто питаю.

ЛЮДОВІКО. Кассіо, перестань. Зараз не до жартів.

ЯГО. Так що, план приймається?

ЕМІЛІЯ. Одноголосно.

ЯГО. Тоді – ближче до тіла. Жінки, швидко звільніть стіл. Мужики, тягніть її сюди.

Емілія та Б'янка поспішно згрібають на край столу тарілки, склянки й пляшки. Людовіко, Кассіо і Отелло йдуть до краю ліжка і витягають звідти тіло Дездемони. На її нічній сорочці видно плями крові.

ОТЕЛЛО. Куди її?

ЯГО. Кладіть на стіл.

Чоловіки укладають тіло на стіл.

КАССІО. Що тепер?

ЯГО. Тепер треба змити з неї грим і зняти сорочку. Бянко, швидко тягни воду і рушник.

Емілія знімає з Дездемони перуку – красиві золотисті локони.

ЕМІЛІЯ. Перуку викинути?

ЯГО. Не, вона потрібна для іншої Дездемони.

Емілія надягає парик на себе і з задоволенням дивиться в дзеркало. Чоловіки стягують з Дездемони нічну сорочку. Бянка вже чекає з губкою і глечиком води.

БЯНКА. Кров з тіла змивати?

ЯГО. Ні, тільки грим.

БЯНКА. А сорочку викинути?

ЯГО. Ні в якому разі. Її треба випрати, попрасувати і разом з перукою покласти в гримерці Дездемони, так ніби вона перед відходом приготувала їх до завтрашнього спектаклю.

БЯНКА. Тоді вже треба зняти з неї і діамантову каблучку, якою вона так вихвалялася.

ЕМІЛІЯ. І заодно сережки.

БЯНКА. Та й білизни шкода. Це театральна?

ЕМІЛІЯ. Ні, її власна. Вона весь час нахвалялася, що носить тільки дорогу сексуальну білизну.

ЛЮДОВІКО. Дівчата, не захоплюйтеся. Білизну чіпати не будемо.

БЯНКА. А перстень і сережки треба зняти. Хто ж тоді повірить в пограбування?

ЯГО. Чорт з вами, знімайте.

Жінки починають знімати з Дездемони коштовності. Перстень ніяк не піддається.

ЛЮДОВІКО. (Дивлячись на метушню жінок.) Цікавий театр виходить.

ЯГО. Можливо, ви і цю сцену поставите? Ви ж режисер, вам і карти в руки.

ЛЮДОВІКО. Ні, у вас це виходить краще. Продовжуйте командувати.

КАССІО. (Жінкам.) Ну, що ви там копорсаєтесь? Часу у нас не так і багато. Незабаром почне світати.

ЕМІЛІЯ. Ніяк не можу зняти перстня.

КАССІО. Залиште, як є.

БЯНКА. Ти з глузду з'їхав? Це ж діаманти!

ОТЕЛЛО. Відріжте палець, і всі справи.

КАССІО. Ти варвар.

ОТЕЛЛО. А що? Адже все одно він їй вже не потрібен.

ЕМІЛІЯ. Все. Зняли. (Одягає на себе перстень.) Красиво, правда?

БЯНКА. А я візьму собі сережки.

ЯГО. Баби, ви з глузду з'їхали? Якщо хто-небудь побачить на вас її коштовності, нам всім хана.

ЕМІЛІЯ. Не хвилюйтеся, ми їх добре сховаємо.

ЯГО. Отелло, негайно відбери у них ці брязкальця, а не то ми всі сядемо.