Анатолій Власюк - Інтуїція

Тут можно читать онлайн Анатолій Власюк - Інтуїція - бесплатно ознакомительный отрывок. Жанр: prose. Здесь Вы можете читать ознакомительный отрывок из книги онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.
  • Название:
    Інтуїція
  • Автор:
  • Жанр:
  • Издательство:
    неизвестно
  • Год:
    неизвестен
  • ISBN:
    нет данных
  • Рейтинг:
    4/5. Голосов: 11
  • Избранное:
    Добавить в избранное
  • Отзывы:
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5

Анатолій Власюк - Інтуїція краткое содержание

Інтуїція - описание и краткое содержание, автор Анатолій Власюк, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Інтуїція - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок

Інтуїція - читать книгу онлайн бесплатно (ознакомительный отрывок), автор Анатолій Власюк
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

8

Старий говорив багато, як спецслужби і нишпорки всіх мастей і рангів безрезультатно розшукують мене, але дзуськи їм здогадатися, де мене треба шукати і де мене справді можна знайти. Непідроблена радість іскрилася з його очей, але я спостерігав за дівчиною. Чим більше радів її батько, тим більший сум я читав на її обличчі. Мені не була зрозумілою така її поведінка, хоча я би багато віддав, щоб зрозуміти суть того, що відбувається зараз в її душі.
Дівчина, очевидно, мала не лише незбагненний, але й твердий характер. Вона різко обірвала батька:
- Тату, годі теревенити! Ви колись продасте самого себе своєю щирістю. Людина тільки відійшла, а ви продовжуєте напомповувати її негативною інформацією.
Її слова були якимись дивними, нестандартними, ніби вичитаними з якоїсь книжки, але куди дивнішою стала поведінка батька. Зникли в одну мить його нещодавня радість, із якою він розповідав про те, як мене розшукують, і такий же нещодавній гнів, який він демонстрував декілька хвилин тому, коли своєрідно виховував доньку, а та безтурботно сміялась у відповідь. Я інтуїтивно відчув, хто тут грає головну скрипку. Батько, не дивлячись на його роль стосовно доньки й на те, що він став визначальним чинником у цьому життєвому епізоді, пов’язаному зі мною, все ж усеціло підкорявся цій юнці, зсередини якої йшла незрозуміла, але всевладна сила.
- Покажіть мені газету, де сказано, що мене шукають, - грізно сказав я, і знову здивувався сам собі. У звичних обставинах це говорило би про мою неповагу до господарів, недовіру до них. У мене не повинно було бути сумніву, що саме вони врятували мені життя, і все, про що вони говорять, - суцільна правда, навіть без натяку на фантазії. Але невідомий чоловічок, котрий вселився в мене, диктував мені свої правила гри, з якими я не погоджувався, проте нічого не міг протиставити.
Дівчина якось суворо, занадто суворо, як видалося мені, подивилася на мене, потім на батька і вийшла з кімнати. Я не знав, що й подумати і не смів сказати ні слова водієві сміттєвізки, і миттєвості життя тягнулися для мене невимовно довго.
За хвильку дівчина зайшла і простягнула мені декілька газет. Я ненароком торкнувся її руки і відчув, як сильний електричний заряд ніжності та кохання пронизав моє тіло.

9

Газети були свіжими, аж занадто свіжими, як мені видалося, буквально хрумтіли в руках, ніби нові гроші. Ця думка видалася мені абсурдною, але я не міг відігнати її від себе. Я подумав, що газети були видруковані моментально, за той мізерний час, поки я в наказовому порядку сказав, щоб мені дали газети, які б підтверджували той факт, що мене справді розшукують. Звичайно, так швидко газет не могли надрукувати. Цього не могло бути, бо цього не могло бути взагалі, як жартували древні філософи, а ми, не розуміючи суті цього виразу, внесли в нього якийсь комізм і статику.
Злий чоловічок, який вселився в мене, чомусь не давав читати мені всю газету, а змушував вихоплювати поглядом лише ті місця, які стосувалися мене.
Справді, в газетних замітках говорилося, що я здійснив втечу з виховного закладу. Подробиці не повідомлялись, але згадувалось, що допоміг мені в цьому другий секретар цека компартії республіки, з яким я колись навчався у вищій партійній школі. Про це смішно було читати, але спецслужби повідомляли, що їм вдалося розкрити широкомасштабну змову проти нинішнього режиму. Змовники були як у виховних закладах по цілій республіці, так і на волі. Заарештовано понад сто чоловік, які зізнались у скоєних злочинах. На допитах Володимир Больбаков, якого я поки що не згадав, сказав, що нитки змови тягнуться до капіталістичного Заходу, якому не подобається наш режим волі й справжнього розквіту людини. Саме такими словами про це було сказано, і не могло не викликати в мене іронічної посмішки. Насамкінець зазначалося, що одним із організаторів змови проти волелюбного режиму був я, але що спецслужбам вдалося натрапити на мій слід і що незабаром я буду впійманий.

10

Я інтуїтивно відчував, що водій сміттєвізки посилено й напружено дивився на мене, поки я вивчав газетні матеріали, ніби намагався проникнути в мене, зсередини вивідати, що я про це думаю. Але коли наші погляди зустрілись, він був уже зовсім іншою людиною.
- Що, кажуть, ніби ось-ось тебе впіймають? - Знову радісно заговорив він, затято продовждуючи брати участь в азартній грі, ціною якої було життя - моє та його. Радість мисливця та здобичі одночасно так і перла з нього, але якщо раніше я повірив йому, то тепер повторення пройденого видавалося мені награним.
Що ж, театр абсурду, в якому невідома зла сила наказувала мені грати головну роль, продовжувався, але мені було цікаво, як поводиться дівчина. Вона, здається, зрозуміла, що я не дуже довіряю грі її батька, але її погляд був потужним, і я не витримав його сили, відвівши погляд знову на газету.
Нарешті я побачив портрет того, хто втік із так званого виховного закладу, кого розшукували спецслужби і за кого - мертвого чи живого - давали чималі гроші.
Це був не я…
Жах охопив мене, і так тривало, мабуть, досить довго, бо я перестав контролювати ситуацію. Мабуть, мене хотіли добити, вичавити з мене залишки сили волі, що допомагало мені протистояти цій жорстокій нісенітниці, абсурдному експериментові чомусь над моїм життям: дівчина піднесла до мене дзеркало. У відображенні я побачив людину, портрет якої надрукували газети.

11

- Що вас так стривожило, коли ви побачили свій портрет у газеті? - Лагідно, ніби мати в хворого сина, запитала вона. - Я зрозуміла, що ви хотіли переконатися, що це, власне, ви. Ви не сказали, що вам потрібно дзеркало, але я відчула це. Чи я помилилася?
Я мовчав. Ми були одні. Вечір владно завойовував свої права і незабаром мав передати їх ночі. Я не бачив її обличчя, але мені дуже хотілося побачити темну цяточку на лівій щоці й поцілувати те місце.
Я розумів, що цього не можна робити і ще зовсім недавно давав собі слово, що робити цього не буду. Але злий чоловічок, що вселився в мене, нашіптував, що я все-таки маю це зробити, повинен довіритися дівчині, що саме в цьому мій порятунок.
І все-таки я продовжував мовчати. Мовчала й вона, хоча я знав, що є набагато слабшим, ніж вона, і цієї своєї слабкості я не зможу подолати, і не зможу бути гідним бійцем супроти неї.
- Я не знаю, що зі мною, - моїм кволим і змученим голосом говорив чоловічок, що сидів у мені. - Мені здається, що я живу в якомусь іншому світі. Паралельному, чи що? Або мені все це сниться. Ніби я не я.
Я знову помовчав, бо ці слова далися мені дуже важко - і фізично, і морально.
- Моя мама теж сиділа в тому ж виховному закладі, що й ви, - тихо говорила дівчина. І мені здалося, що вона зовсім не чула того, про що я перед цим сказав, але це відчуття було оманливим. - Років через п’ять її відпустили, бо, напевне, засудили за трішки м’якшою статтею, ніж вас. У неї була та сама хвороба: вона не пам’ятала, що було з нею до ув’язнення і ніколи не могла змиритися з тим, що це її обличчя. Не знаю, що вони таке роблять і як їм узагалі вдається робити з людьми таке…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Анатолій Власюк читать все книги автора по порядку

Анатолій Власюк - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Інтуїція отзывы


Отзывы читателей о книге Інтуїція, автор: Анатолій Власюк. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x